У Франківську нема оперного театру.
Ось вам свіжі враження з Києва, а ще анонс, пише Оксана Квітнева у Репортері.
Пам’ятаєте «Аерофонію»? Свідки футуристичної опери з літаком АН-2, що стала відкриттям фестивалю Porto Franko 2018, точно її не забули. Освіжити спогади чи вперше подивитись на усе це з точки зору відеографів є шанс уже найближчим часом. Aerofonia в театрі кіно «Люм’єр» – уже близько. Та поки чекаємо, давайте глянемо, що нового в її авторів.
Композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко пофестивалили усім світом, написали музику до кількох ігрових та документальних фільмів і серіалу (за що відзначені й продовжують отримувати численні вдячності та нагороди), стали лавреатами Шевченківської премії, та ще й заснували в Києві лабораторію сучасної опери Opera Aperta (з італійської – відкрита опера).
Маніфестаційна робота для неї – археологічна опера Chornobyldorf, прем’єра якої відбулася рік тому. У номінації «За найкращу пошуково-експериментальну виставу» вона увійшла до переліку фіналістів IV всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА». Нагородження переможців – уже цього місяця у Львові.
Ну, а ювілейною, десятою, для композиторського, а тепер ще й режисерського тандему, стала символічна у багатьох змістах Opera Lingva.
Музичний театр у семи книгах (діях) присвятили феномену мови, тексту та символу. Де ж іще їй лунати, як не в одній із найбільших книгозбірень світу – столичній Національній бібліотеці імені Вернадського?
Неокласицизм будівлі, що спеціально й однією з перших у Європі проєктована для зберігання книг, дедалі частіше приваблює авторів фотосесій для глянців, українських та іноземних кліпів і фільмів. У мармуровій конференц-залі – дивовижна акустика. Джерела звуку розсередилися та навіть абстрагувалися від сцени, огортаючи зусібіч віртуозним виконанням Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Його розташували буквально «на плечах янголів» – глядачів, які добровільно відмовилися від користування гаджетами аж на дві години тривалості опери.
До речі, всі голоси в Opera Lingva – вокалістів, акторів, хореографів – жіночі. Семеро учасниць, як, зрештою, і музиканти, діють у непритаманних для себе досі ролях, тобто рамки творчості значно розширились. Як і межі глядацького сприйняття – звуку, відео, дії, тексту…
Точніше – метатексту, в якому вільно фрагментовані традиційні єгипетські, юдейські, українські та латинські тексти, уривки з модерної літератури, що стали основами сцен опери. Серед добірки мов є навіть вигадана!
Ті, хто наживо побачив-почув-відчув усе це, поки не продукували привселюдно жодних негативних відгуків – захопленням очевидців немає меж. Однозначний плюс – і художнє диригування Романа Григоріва обличчям до глядацьких спин, а не, як звично, навпаки.
Навряд чи десь іще ця опера, реалізована за підтримки Українського культурного фонду, «зіграє» аж настільки виграшно, як тут. Але фільм Opera Lingva вже відзнятий – на передпоказі чи то пак генеральній репетиції. Тепер залишається дочекатися ще однієї повнометражної версії – у мережі, а може, й у кіно.
Можливо, навіть у Франківську.
