У Дрездені (Німеччина) відкрилася масштабна міжнародна виставка сучасного мистецтва Ostrale. Там представили свої роботи 165 митців із 26 країн. Делегація з України потрапила туди вперше, і більшість художників – з Прикарпаття.
Виставку відвідали 15 митців з України, представили 19 проектів – живопис, інсталяції, фото, мультимедія та перформанс львів’янина Володимира Топія. Поїхали не всі, але українська делегація була найбільшою. «Острале» проходила у форматі виставки, а не фестивалю, тож присутність авторів не була обов’язковою.
Серед прикарпатців: Ростислав Котерлін, Євген Самборський, Сергій Григорян, Дмитро Петрина, Денис Овчар, Сергій Пілявець, Юрко Овчар, Юрій Боринець, Ігор Перекліта, Анатолій Звіжинський, дует Synchrodogs. Свої роботи представили й художники з Чернівців, Львова, Ужгоророда. Куратором українського десанту став франківець Микола Джичка.
Джичка зізнається, що відбирав учасників суб’єктивно: «Акцент зроблений на Західну Україну. Відбирав художників з власного досвіду, але так звично роблять усі куратори, коли є творча співпраця, щоб не було непередбачуваного результату».
Додає, що у німців чіткі критерії творів сучасного мистецтва і набагато менше імпровізації – вона зведена до мінімуму. Скажімо, виставка відкрилася 28 липня, а план експозиції склали ще в лютому.
Микола Джичка став куратором не випадково – він добре володіє німецькою і ще з 2013 року налагоджує співпрацю з німецькими колегами – ГО «Kultur Aktiv» із Дрездена. А торік вдалося вийти і на центр сучасного мистецтва «Острале».
Нині «Острале» – третя за масштабами виставка сучасного мистецтва у Німеччині. Особливість дрезденського ЦСМ – він зайняв величезну площу – на 20 тисяч м2, де колись тримали й били худобу.
«Участь нашої делегації – це позитивний досвід, – говорить Джичка. – Рідко буває, щоб такі великі групи українських художників виставлялися за кордоном. Навіть на Венеційську бієнале ще не потрапляла така кількість художників».
Ростислав Котерлін має великий досвід виставок за кордоном. Нині його проект «Мігруюча душа» представляє сучасне українське мистецтво у Венеції. До Дрездена привіз лише одну роботу «Осінь народів» – репліку на відому картину Ежена Делакруа «Весна народів».
«Моя репліка – постановочне фото: самотня оголена жіноча фігура з незрозумілим прапором, який горить. Вона ним вимахує і бунтує на самоті. Це таке собі попередження», – пояснює Котерлін.
Ще дві його роботи – «Новини», які виставляли цьогоріч на Porto Franko, були більш політичними, тож комісія їх цензурувала.
«Ці роботи були жорсткіші, прямолінійніші, тому німецькі куратори побоялися їх виставити, – додає Котерлін. – Це теж говорить про поняття свободи – не всі готові сприймати жорсткіші висловлювання на політичні теми. Це так звана епоха постправди – коли брехню можна гарно подавати, що успішно використовує російська пропаганда».
Художник розповідає, що на «Острале» його вразив підготовлений глядач, який усе розуміє та якого рідко можна зустріти у Києві чи Франківську.
«Люди ретельно розглядали твори мистецтва, читали анотації та прес-релізи. Вони не прийшли погигикати чи зробити селфі, як у нас, – каже Ростислав Котерлін. – До мистецтва потрібно підходити уважно. Художник може відчувати, передбачати ті речі, які незабаром можуть стати дійсністю. Він може створити красу чи потворність, але може й багато розповісти про світ. І на цій виставці є багато робіт, які попри естетичний образ несуть приховані базові змісти – твори, які можна відчитувати довго».
Віджей-група «Куб» на «Острале» представила мультимедійну аудіовізуальну інсталяцію «Multiperson M», де «М» означає мімікрію – наслідування, маскування.
«Сучасна людина намагається бути актуальною, пристосуватися й відповідати навколишньому світу, інформаційному середовищу, новітнім тенденціям і течіям, але швидкість необхідних змін та їхня кількість роблять це неможливим, що народжує внутрішній конфлікт», – пояснюють творці.
Віджей Сергій Glow Пілявець розповідає, що поїздка вдалася – інсталяцію зробили якісно та вчасно, і виглядав їх проект достойно.
«Ми хвилювалися з приводу меншовартості, бо є тренди, які ми можемо і не відчувати, – говорить Пілявець. – Наша робота – активна, створена спеціально для виставки. В результаті нам не вистачило мультимедійних робіт з дивних матеріалів і несподіваних технік. Очікували більшого сучасного представлення. Тож «Multiperson M» виділялася на тлі інших, її знімали на відео».
Сергія Пілявця теж вразив глядач. Каже, випадкових людей там майже не було, відповідно не читалося здивування чи нерозуміння. Усі уважно розглядали і майже не фотографували. Припускає, що там так не заведено.
Анатолій Звіжинський поїхав на «Острале» як директор франківського ЦСМ – переймати досвід і налагоджувати контакти. Розповідає, що центр у Дрездені – муніципальний, але там знаходять спільну мову з владою. Саме приміщення центру не опалюється, тому придатне для роботи лише у теплий сезон. Але, ймовірно, їм таки підшукають краще місце, каже Звіжинський.
Виставка «Острале» відбувається вже 11 років поспіль, але вона донедавна була більш локальною. А останні два-три роки почали запрошувати колег з-за кордону. І цьогоріч вперше покликали митців з України.
Тепер її організували як бієнале – проводитимуть раз на два роки. Звіжинський пояснює, що Дрезден претендує на статус культурної столиці Європи у 2025 році і сучасне мистецтво може стати чи не найважливішим козирем. Звідси й більша лояльність до ЦСМ.
Виставка триватиме до 1 жовтня. Вхід на бієнале «Острале» – 10-14 євро. А дістатися можна спеціальним автобусом, власним транспортом чи велосипедом. Та це не зупиняє поціновувачів мистецтва. Минулого року за два місяці виставку відвідали майже 25 тисяч людей.
Наступного року частину робіт з «Острале» демонструватимуть у столиці Мальти Валлетте, яка у 2018-му отримає титул культурної столиці Європи. Микола Джичка сподівається, що туди потраплять і роботи наших митців. А за два роки – знову до Дрездена.
Comments are closed.