Напередодні Великодніх свят колекція Музею писанкового розпису поповнилася писанками з Канади і США.
Група канадських і американських писанкарок уперше завітала в Україну, щоб глибше пізнати мистецькі народні традиції й звичаї нашого краю, пише Дзеркало медіа.
Звісно, не оминули Музей писанки, де зустрілися з відомим коломийським писанкарем Олегом Кіращуком. Спілкування з ним виокремилося у ще більше зацікавлення оглянути експозицію й подарувати Музеєві свої авторські писанки.
Наталя Кіт (м. Гамільтон, Канада) – фаховий літературознавець англійської літератури і драматург, проте все життя пропрацювала менеджером у будівельній галузі, хоч ще з дитинства у неї був потяг до писанкарства. Впродовж останніх двох років з часу виходу на пенсію активно займається писанкарством. За цей час вона написала понад тисячу (!) авторських і традиційних писанок на перепелиних, курячих, гусячих і страусиних яйцях.
Свої перші писанки пані Наталя написала в чотирилітньому віці разом з мамою, яка народилася на Полтавщині. Власне, мама й прищепила їй любов до писанкарства, вишиття і опішнянської кераміки. У своїй творчості канадська українка опирається на традиції різних регіонів України, зокрема й Галичини, де народився тато. Писанки пані Наталі були представлені на багатьох виставках у Канаді, а кераміка – ще й у США.
Амелія Рендіч (м. Сент-Луіс, США) за фахом біолог, але писанкарка в четвертому поколінні, пише писанки, на створення яких надихається гуцульськими. Писанки почала писати в п`ятилітньому віці з мамою, рід якої походить з Перемишля.
Вплив гуцульських писанок, а також трипільських мотивів простежується й у творчих роботах Дейни Дідух (м. Калгарі, Канада), родина якої емігрувала з Буковини в Канаду ще на початку ХХ ст.
Натомість, шкільна вчителька Сюзан Блуба з Вашингтона не має українського коріння, однак захопилась писанкарством – прагнула ознайомити своїх дітей з багатою українською культурою.
