Минулої неділі, 6 грудня, франківський театр порадував ще однією прем’єрою. Цього разу франківці смакували комедійною виставою «Гамлет у гострому соусі» у постановці молодого режисера Ореста Пастуха.
Вистава за п’єсою італійського драматурга Альдо Ніколаї «Гамлет у гострому соусі» є гумористичним переспівом світової драматургії – Шекспірівського «Гамлета», тобто такою собі пародією. Трагічний сюжет класичного твору подається зовсім з іншого боку – службового.
В італійця все відбувається на кухні, кухнею і закінчується. Одразу рекомендуємо – перед виставою краще таки поїсти! Бо слинки течуть рікою вже від самого початку, коли головний герой – кухар Фроггі (актор Юрій Литвинов) – та його родина готують пир для королівської родини. Вони перелічують усе наготовлене – запіканки, пироги, кури, кабанчики і головний смаколик – фірмовий соус від Фроггі. З соусу і починається вся інтрига. Королівський почет наминає його так, що аж за вухами лящить, просять добавки, але Фроггі байдуже, бо єдине, чим він переймається:
«Соус, як Гамлету соус?».
Манірний Гамлет, якого виконав сам режисер Орест Пастух, лише довго розмірковує:
«Лити чи не лити?»,
а скуштувавши каже:
«Протухло щось у королівстві данськім».
Принц не цінує щирої, майже фанатичної праці головного королівського кухаря, критикує його, проводить ревізію кухні та намагається знайти недоліки, навіть якщо їх нема. Каже – «Плямка!» – і міняє білі рукавички. У залі сміх, певно, більшість знаходить аналогію з телевізійним «ревізором» Ольгою Фреймут.
Терпінню сердешного Фроггі немає меж. До того всього ще принижена його чоловіча гідність, адже кухар дізнається, що дружина Кеті зраджувала йому з нинішнім королем Клавдієм. Єдиним, хто справді цінував Фроггі, був покійний король – за версією Альдо, він помер від переїдання.
Нарешті, ображений Фроггі замислює провчити невдячного Гамлета та помститися за зраду дружини. Він приходить до принца привидом його покійного батька і розказує, що насправді короля вбив брат Клавдій – вилив йому у вухо щурячої отрути. І як у Шекспіра – Гамлет прагне помсти…
А якщо трохи серйозніше, то у своїй постановці Орест Пастух виводить актуальну на всі часи проблему – непрості стосунки влади й народу. Влада у п’єсі метафорично виражена в образі королівської родини. Там процвітає повний негативний комплект: розпуста, пияцтво, обжерливість, інтриги. До речі, на афішах зазначено, що вистава – для глядачів від 16 років. Певно, в молодшому віці дивитися таке надто складно.
В образі народу – родина Фроггі, чию самовіддану працю не цінують, а коли народ не бачить віддачі – він бунтує. Натомість влада міняється, королівська родина гине, а народ лишається, він вічний. Озброївшись кухонним знаряддям, королівські кухарі на чолі з Фроггі йдуть боротися з іншою владою.
«Кухня – це дипломатія, втілення миру і вогнище війни», – виводить Фроггі головну тезу вистави.
Отож лаконічні декорації кухні, гарні середньовічні костюми, динамічна гра акторів, може, інколи й занадто динамічна, комічне вирішення «шекспірівського» сюжету з дуелями, привидами, викривленими цитатами – усе це було весело, пікантно і з родзинками. Смачно!
