Фотохудожник Дмитро Петрина працює над проєктом «Покоління газованого лимонаду». Він знімає кольорові та чорно-білі портрети в різних локаціях Франківська, які ще зберегли пам’ять про дитячі роки тих, кому нині за 40. В об’єктив його камери вже потрапили Анатолій Звіжинський, Олег Мох Гнатів, Юрій Бакай, Володимир Гарматюк та інші.
А почалося все несподівано – з фотопортрету художника Ярослава Яновського біля автомату з газованою водою на території заводу «Промприлад», пише Репортер.
«Я побачив Ярека Яновського на виставці, він був так вінтажно так одягнений. Я запросив його, він прийшов, – розповідає Петрина. – Почали фотографуватися на «Промприладі» – тоді там ще були старі автентичні локації. Ця перша серія з Яновським мені запала, тому я вирішив її продовжити».
Прив’язка до місць дитинства з’явилася вже в процесі. Але для фотопроєкту це не принциповий момент, адже не всі з героїв Петрини, як от Олег Гнатів, росли у Франківську. Разом з тим за межі Франківська виносити проєкт фотохудожник не планує.
«Я хочу обмежити проєкт містом. На Позитроні є купу таких локацій, як паркан чи трансформаторна будка. Вони ніде не зникають ще з часів, коли я ходив до школи. Мені вже давно хотілося зробити такий ностальгічний екскурс в минуле і познаходити схожі речі, що полишалися з того часу саме у Франківську, – говорить Дмитро Петрина. – Юність, дитинство, це, напевно, найкращі часи в кожної людини. Проходиш і згадуєш ті моменти, коли тобі було найкраще. А з іншого боку, як казав Прохасько, це ландшафти, які нас формують».
Читайте також: Дім можна обирати. Як Франківськ став рідним для фермерів з Луганська (ФОТО, ВІДЕО)
Так разом з Анатолієм Звіжинським Петрина прогулявся районом міського парку – посиділи на гойдалках, попозували під парканами, пройшлися під незаскленою колонадою «Дністра», позаглядали у двори старих кам’яниць.
З ландшафтною дизайнеркою Ксенією Ніколс фотопрогулянка склалася довкола залізничного вокзалу. Не обійшлося й без перебігання колій. Це були ті ж місця, якими колись ходив і сам Петрина. Народився він на Привокзальній і з дідом часто гуляв вуличками довкола вокзалу і донині пам’ятає ті вулиці та двори.
А з Юрієм Бакаєм, окрім дворів та турніків Позитрону, полізли на дах багатоповерхівки. Бо хто в дитинстві не лазив туди, де не можна? Колії, дахи, парк були місцями дитинства Петрини, як, в принципі, й багатьох у ті роки.
«Дитинство і юність – з 5 до 18 років – я провів на Позитроні. Позитронівські дахи – особливе місце. Це простір, в який ми тікали від дорослих, щоб і собі побути трохи дорослішими. Вони давали відчуття ілюзорної свободи і не менш ілюзорної вседозволеності. Перші сигарети, тренування, доганялки, підглядання за старшими дівчатами, які загоряли на дахах, – згадує Петрина. – І хочеться фотографувати і орієнтуватися саме на людей тих часів – людей, які ще пили газований лимонад з тих автоматів».
Каже, хоч місто стрімко розбудовується і змінюється, все ж у кожному районі можна знайти ті ж старі під’їзди, занедбані дворики. Крім того, завжди цікаво показати, наскільки той же Позитрон відрізняється від центру, наскільки вони змінилися або ні. І які саме моменти залишилися.
Читайте також: Юрій Андрухович: «Мені цікаво створювати трохи вигадану реальність»
Згадує, до прикладу, парк, який тоді для покоління, що росло без мобільних телефонів та інших ґаджетів, був особливим місцем:
«П’ятниця. Після уроків ти брав з нички рубль, зароблений на здачі пляшок, сідав на автобус «двійку» і їхав до зупинки «Парк ім. Т. Г. Шевченка». Вибір розваг був досить обмеженим – чортове колесо, ланцюжки, машинки, літачки, тир. Коли рубль закінчувався, то можна було тусити на безкоштовному майданчику. У старших класах додалася дискотека «Пятак», де літом тусили всі інші райони Франківська. Дівчата з начосом, в лосінах та спортивних курточках, перше пиво та незнайома музика – незабутні враження тих часів».
Кожна з фотосесій має по кілька локацій. Відзнято вже багато, але, скоріш за все, «Покоління газованого лимонаду» залишиться інтернет-проєктом. Каже, хочеться показати усі фотороботи, а виставкові зали у Франківську вміщають не більше 50 фото.
Проєкт – безстроковий. Триватиме, поки будуть фактурні герої та цікаві локації. Наразі усі фото проєкту на сторінці Дмитра Петрини у мережі Facebook.
Натомість ще один свій фотопроєкт «Франківці вдома», втілений разом із дружиною Юлею Гомеляк, таки планує незабаром представити в одній із виставкових зал міста. Ідея – показати, як проводять вільний час вдома люди різних професій.
Задум Дмитра та Юлі – зіграти на зовсім полярних речах і водночас показати спільні для всіх людей моменти. Наприклад, для контрасту у фотопроєкті відзняли священника та стриптизера. Є продавчиня з сексшопу і продавчиня зі звичайного магазину. На одну людину однієї професії буде одна фотографія.
«Хочемо показати, в чому ми одинакові, а в чому різні. Багато про людину може сказати домашня обстановка, речі які нас оточують, – говорить Петрина. – Є складність в тому, що небагато людей готові показати cвої помешкання. Наприклад, Марцінків не погодився взяти участь у проєкті. Мох теж не хотів, аби його в хаті фотографували. Проєкт наповнений відсотків на 80. Залишилося ще трохи – доповнити його різними фотографіями».
Авторка: Ольга Суровська
