Газета Культура Фото

Драмтеатр планує новації. Що народиться зі “шлюбу” з Промприладом (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Франківський драмтеатр вже давно славиться оригінальними виставами, які проводить на незвичних локаціях.

Тож не дивно, що драмтеатр вирішив об’єднатися з ініціативою «Промприлад.Реновація», ще однією креативною візитівкою міста. Обіцяють багато новаторств – як і завжди, пише Репортер.

Узаконили стосунки

Про те, що драмтеатр тепер буде цент­ром креативних індустрій, заявили ще в кінці грудня. Як каже директор театру Ростислав Держипільський, ідея розширити функції прийшла ще під час фестивалю Porto Franko.

Для того, щоб залучити нові ідеї, в театрі влаштували стратегічну сесію, на яку запросили представників культури, архітектури, урбаністики й економіки з різних міст. Планують більш раціональне використання простору, особливо вдень, коли немає вистав, а будівля пустує. У планах в Ростислава Держипільського – літературна майстерня та кінопростір.

«Основна ідея – нічого не потрібно перебудовувати. Лише адаптовуватися в тих локаціях, які є, – каже Держипільський. – Ми напрацювали думки й концепції з фахівцями. Уже маємо цікаві ідеї. У нас є величезний зал, де після наших вистав можна переглядати фільми, які не є комерційними. Кінотеатри їх не беруть, або вони з’являються один-два сеанси. А ми маємо можливості. Я переконаний, що на сьогоднішній день в нашому місті є люди, які хочуть чогось іншого».

Для допомоги залучили й керівника «Промприлад.Реновація» Юрія Филюка: бо в цієї ініціативи точно є досвід в переплануванні площі, яка колись служила іншим цілям. Співпраця між закладами розпочалася ще під час спільної роботи в Антикризовому фонді по боротьбі з Covid-19. Тому 10 лютого драмтеатр і Промприлад підписали меморандум, або, як сказав Держипільський, «узаконили стосунки».

«В ядрі Промприладу є напрям мистецтва, а драмтеатр напряму займається мистецтвом. Тож все вийшло природно, – говорить Юрій Филюк. – Спочатку в нас була симпатія, потім дружба, а далі усвідомлення, що можна робити більше разом. Зараз театр працює над пере­осмисленням, модернізацією своїх площ з добавленням креативних індустрій. Ми маємо в цьому плані напрцювання і ділимося ними, допомагаємо в розвитку. Тому це дозволяє створювати більші й масштабніші проекти: якісь фестивалі національного і міжнародного рівня».

За словами Филюка, коли всі реконструкції на колишньому заводі завершаться, а це планують наприкінці 2023 року, Промприлад зможе приймати події за кількістю до 3-4 тисяч людей.

Але й драмтеатр готовий допомогти новим партнерам з локаціями.

«Ми можемо використовувати приміщення Промприладу і навпаки, Промприлад зможе використовувати приміщення нашого театру. В ідеалі ми хочемо зробити це однією загальною територією, яка має працювати для міста, України і світу», – каже Держипільський.

Постапокаліпсис на заводі

Перший проект, який драмтеатр і Промприлад роблять разом, – це вистава Romeo&Juliet, прем’єра якої вже відбулася цієї неділі, на День закоханих. Це сучасний і постмодерний погляд на відому історію. Як наголошують у театрі, вистава – від творців неоопери-жаху Hamlet, бо вона є продовженням сучасного, «франківського», погляду на Шекспіра.

«10 років тому у нас була вистава «Ромео і Джульєтта» у досить класичному стилі, – розповідає Ростислав Держипільський. – А це зовсім нова версія, тут такий постапокаліпсис, який ми вже пробували в «Гамлеті». Це – одна з частин нашої шекспіріади, теж в перекладі Юрія Андруховича».

Перша дія вистави відбувається у приміщенні механічного цеху Промприладу. Там – антураж типового радянського заводу: стара плитка на стінах, закинуті установки для виготовлення деталей, облупані цегляні стіни, труби, крани. Якраз серед таких декорацій актори грають найвідомішу історію кохання. Відповідно, костюми тут – в сучасному стилі, а персонажі проводять час на дискотеці й у спортзалі.

«Італія асоціюється з красою, мистецтвом, а тут ми маємо такий урбаністичний простір. У ньому теж є краса і ми хочемо її показати, – каже художниця по костюмах Юлія Заулична. – Костюми також будуть складатися з сучасних елементів – повністю розібрані й складені по-новому, як цей цех. Вони будуть формувати іншу історію – не італійську, а історію цього цеху, розповідати про красу технічних речей».

Читайте: Свідки минулих подій. Як двоє сестер їздять Україною і шукають старі хати (ФОТО)

Музику до вистави створили лаурети Шевченківської премії Роман Григорів та Ілля Разумейко. У деяких сценах грає електронна музика, в інших – Гендель і орган, який записали у костелі на Вовчинецькій. Пластику до вистави ставила Ольга Сємьошкіна, а постановкою боїв займався чемпіон України з джиу-джитсу Юрій Рудь. Головні ролі грають випускниця Львівського університету Інна Бевза і Прикарпатського університету Олег Панас. А виконавиці головних ролей у попередній франківській версії «Ромео і Джульєтти» Тетяна Гірник та Ігор Захарчук зіграють матір Джульєтти і батька Ромео. Олексій Гнатковський буде братом Лоренцо.

Для більшої атмосферності глядачам роздають каски. Також немає традиційної сцени: більшість публіки вільно підходить і спостерігає за дією. Щоб люди не змерзли у холодному цеху, їм роздавали глінтвейн.

Другий акт відбувається вже у підвальному приміщенні театру. В антракті глядачі переходять з однієї локації на іншу процесією за катафалком з мертвим Меркуціо.

«Вперше мистецька творча душа завітає у механічний цех Промприладу, де колись виготовляли лише матеріальні цінності, – каже Ростислав Держипільський. – Ми не додаємо майже нічого нового в плані оформлення, декорацій. Зав­дання – переплавити те, що віджило, що є мертве, і створити з цього новий живий духовний продукт».

Вже у ці вихідні 20-21 лютого франківці знову зможуть побачити перший результат співпраці двох найбільш творчих центрів міста. А потім чекаємо нових проектів.

Авторка: Ольга Романська
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні