Культура

З уст тих, хто завжди з Мельпоменою

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Напередодні Міжнародного дня театру, який театрали відзначатимуть 27 березня, мандруючи театральною Україною, ми вирішили довідатись: мистецтво в собі чи себе у мистецтві люблять українські артисти.Отож, запитання:•?Що таке театр, зокрема для Вас?•?Яким вважаєте сьогодення українського театру?•?Чого, на Вашу думку, бракує українському театрові для того, аби глядач все ж хотів приходити?• Кого вважаєте провідними українськими акторами та режисерами сьогодення?  

 

Андрій Кирильчук —
актор драми Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. І. Франка:

•?Один зі способів врятуватись — залишатись людиною. Насправді людина покликана служити, це моє внутрішнє переконання. Театр — це певна жертовність, а для мене — внутрішня можливість розділяти для себе, що є добре, а що зле.
•?Театр зараз у кризі. Колись був елітарним мистецтвом, нині перетворився на театр розважального штибу. Через відсутність грошей всі побігли за глядачем — і втратилось найдорожче. Театр покликаний вести за собою (у смаках, поглядах, у баченні світу), а не доганяти. На жаль, рівень його низький.
•?Бракує актуальності. Конкурувати із телебаченням у шоу нереально та й не потрібно!
•?Постаті на рівні Л.?Курбаса не бачу. Можу сказати про тих, хто мені подобається і визначає напрямок: Є. Курман, О. Сємьошкіна (з Києва), Ластівка (з Луцька). За якістю і розумінням… це мені близьке.

Богдан Бенюк —
народний артист, лауреат премії ім. Т.?Шевченка.

•?О, це дуже масштабне питання. Для мене театр — моє життя, повітря, те, що дає мені наснагу.
•?Смерть.
•?Неможливо відповісти однозначно, бо запити дуже різні…
• Б. Бенюк, А.?Хостікоєв, Б.?Ступка, Н.?Сумська, Ф.?Стригун. У будь-якому місті можна знайти два-три артисти, на яких можна рівнятись. Це правда. І я не жартую, що назвав своє прізвище, бо роблю те, що мені дав Бог…

Олександр Папуша —
актор Тернопільського академічного театру ім. Т.?Шевченка:

•?Це моє життя, те, без чого жити просто не можу. Якщо ж у широкому значенні, то, так чи інакше, всі ми є акторами однієї п’єси — п’єси «ЖИТТЯ».
•?Театр не вмер, ще живе, але вже на межі… Проте це не біда нашого театру, а біда держави, яка ніби є і ніби її немає. Столичні театри славляться, їздять, образливо за наші провінційні театри, хоча вони зовсім не поступаються столичним. Ось такий контраст.
•?Бракує розумних керівників, як і в державі. Має бути розумний творчий керівник — і тоді все буде гаразд.
•?Серед режисерів –Є. Курман, О.?Мосійчук. А загалом є хороші постановки, або ж ні, тобто слід дивитися на окремі роботи. Серед акторів — Б.?Ступка, А.?Хостікоєв, Б.?Бенюк подобається менше. Також є імена й серед провінційних.

Олена Щурська —
акторка, викладач Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка?Карого:

•?Пошук себе і пошук відповідей на вічні питання.
•?Сумне. Не вистачає дисциплінованої школи. Російський театр підтримує свою школу, а український має прогалини.
•?Не можна сказати, що глядач не хоче приходити. Але не слід перетворювати все на попит і пропозицію, бо це значить нівелювати театр.
•?Відповідаючи на це запитання можна когось образити. Та й у мене немає якихось ідолів у цьому сенсі.

Олег Пшин —
актор, заступник директора Донецького академічного українського музично-драматичного театру:

•?Можу відповісти шекспірівськими словами: світ театр, а люди в ньому актори.
•?Можна провести паралелі між театром і життям загалом. Яка Україна, такий і український театр.
•?Немає нормальної акторської та режисерської школи. Вона тільки формується і підростає. Дуже не вистачає сучасної драматургії. Те, що пишуть… поки що тільки підліткова писанина.
•?Ф. Стригун, Б.?Ступка — це останні динозаври.

Ольга Сємьошкіна —
акторка (Театр-ательє 16, театр «Київ», театр «Сузір’я», Театр драми і комедії на Лівому березі, Львівський театр ім. Л.?Курбаса, Чернівецький та Коломийський музично-драматичні театри:

•?Це інший світ, в якому багато чого ми все ж не розкриваємо. Для мене це пізнання світу через доторк поетичного, драматичного…
•?Це питання, яких боюсь, бо часто мене відносять до тих, хто йде в ногу з часом. Але я не знаю, що це значить, бо живу зараз, і тільки ті, хто буде після нас, зможуть про це сказати. Театр сильний! Для мене важливо, щоб у театрі була та атмосфера, яка заворожує!.. Це має бути ХРАМОВА структура.
• Є стереотип, що театр лише торкається людини, але не відкриває її і не поглинає. Це не так.
•?А. Роговцева, Б.?Ступка, А.?Хості­­коєв, Б Бенюк — це ті люди, які належать театрові і без них театр теж не може бути. Вважається, що театр робить режисер, але насправді його робить вся трупа. Якщо актора болить матеріал, який торкається душі кожного, тоді театр живе. Режисер — це хіба що лікар, який може спасти душу свою та інших.