Надія Шегда Пошанування талановитих галицьких митців, імена яких увіковічнені у творчості, плоди якої залишені нащадкам, себто нам з вами у спадок, — це не тільки спогади у ювілейні дати, це не тільки відвідання їхніх могил, а й наш обов’язок продовжити тривання їхньої вічності через збереження їхніх творів.
У цьому році минає 145 річниця з дня народження Юліана Панькевича. І певно таки саме у 2008 році деяким картинам художника судилося бути «реанімованими». Та про це згодом, а поки… дещо про митця.
Народився Юліан Панькевич 4 липня 1863 р. у мальовничому селі на Тернопільщині, що має назву Устя-Зелене. Малювати почав у ранньому дитинстві, спостерігаючи за роботою батька, який був церковним малярем і розписував храми та ікони. Після навчання у народній школі в Рогатині хлопець вступив до гімназії в Бережанах, де отримав перші професійні знання з рисунку та живопису. Цілеспрямованість і нестримне бажання стати художником і поринути у творчість спонукали Юліана вступити до школи красних мистецтв у Кракові, а згодом продовжити навчання у Віденській Академії мистецтв.
У Івано-Франківському обласному художньому музеї зберігається 25 творів Юліана Панькевича. У 2003 році в експозиції музею були представлені роботи митця, але не всі, оскільки деякі були у вкрай поганому стані і їм була потрібна реставрація.
У п’ятницю, 4 липня, відвідувачі музею мали змогу побачити два полотна Панькевича (портрети Богдана Хмельницького та Івана Франка), які відреставрував до ювілейних роковин митця художник-реставратор Зеновій Крок.
Реставрація — це дуже копітка і вкрай потрібна музейному мистецтву справа, а тому новина про з’яву у художньому музеї художника-реставратора після кількох років «реставраційної прогалини» — неабияка радість і ще один крок до відродження музейництва у нашому місті, а отже, і загалом в Україні.
Comments are closed.