Що купують і читають іванофранківці? Яким бачать свого читача місцеві письменники? Про це та інше «Репортер» довідувався у книгарнях, говорив із читачами та авторами.
Попереду «Сутінки»
До розкладок на Вічевому майдані підходить поважний чоловік пенсійного віку і запитує, чи є щось нове, з гумором. Каже, що така література допомагає йому долати кризу. «А взагалі‑то мушу читати все, аби бути всесторонньо розвинутим, — говорить він. — Тим паче, що самому робити, коли і діти за кордоном, і дружина завтра виїжджає…».
«Карантин відігнав від нас і без того не частого покупця, — каже Богдан, продавець невеличкого маркету «Вища школа». — Інколи іноземні студенти-медики зазирають за словниками. А от запропонувати технічну літературу не можемо, бо в Україні її просто не видають». Самому Богданові дуже подобається серія книжок «Моє місто» про Станиславів. Він згадує 1990‑ті і дивується, як все змінилося: «Про всі ці книги ми мріяли 10 років, а зараз до них чомусь немає зацікавлення».
За ті 20 хвилин, що ми спілкувалися про сякий‑такий стан ринку української книги, у Богдана запитали збірник з правилами дорожнього руху, книгу по юриспруденції, та брошури-шпаргалки. За словами продавця, саме шпаргалки користуються найбільшим попитом у студентів…
По сусідству, під колонами питають навчальну літературу, психологічну, лікувальну. А ще — «Сутінки» Стефані Маєр, «Секрет» Ронди Берн. Книги Маєр, до речі, за нашим опитуванням, побили всі рекорди. Їх розбирають і в «Букіністі», і в «Лілеї-НВ», і на розкладках, і в культурно-мистецькому центрі «Є» — українською, російською, навіть англійською. Тож, вампіризм і фантастика — понад усе.
Мінімум, на який сьогодні розраховує «розкладочний» покупець, аби придбати книгу в подарунок, — 50 грн. Дещо інша ситуація в «Українській книзі». Директор книгарні Ігор Майгутяк каже, що «вже наїлися люди одягу і питають врешті за книгою». Там покупці готові викластися на 200‑300 грн.
Із сучасних авторів найбільше питають Марію Матіос, Любка Дереша, чеську авторку Люко Дашвар. З історичної літератури, за словами Майгутяка, добре продається популярна історична книга Михайла Андрусяка «Брати Грому», купують серію про Станиславів — «Моє місто».
«Питають «Собор» Олеся Гончара, а його не перевидають — і все, — говорить Ігор Майгутяк. — Від проголошення незалежності України жодної енциклопедії по нашій рідній культурі видано не було».
Поки «Репортер» розглядав, що б і собі цікавого почитати, дві жіночки дуже здивувалися, коли їм відповіли, що немає Ліни Костенко. На неї попит, за словами директора магазину, не вгасає. Молодим людям, які шукають «щось цікаве», пан Ігор рекомендує книгу Оксани Пахльовської «Аве, Європа!».
Пані Ольга, директор магазину «Букініст», говорить про книжковий ринок оптимістичніше. Каже, що активно читають Калину Ватаманюк, Наталю Сняданко, Юрка Покальчука, Любка Дереша, Володимира Єшкілєва, Тараса Прохаська, Марію Матіос, Юрія Андруховича.
«Запитують Януша Вишневського, Пауло Коельйо, усі книги Франсуази Саган. Люди повертаються до класики, — підсумовує пані Ольга.
Задля годиться
Василь Іваночко, директор книгарні «Лілея-НВ» каже, що потреба споживача не часто співпадає з тим, що він пропонує у своєму магазині. «Мій читач — це студенти, які щось шукають у цьому житті, орієнтуючись на українську тематику, — говорить пан Василь. — А щодо загалу, то люди часто «ведуться» на прізвища. Більше половини тих, що купують у мене книги, їх просто не читають. Я бачу це, бо спілкуюся з ними. Купівля задля годиться».
Іваночко-читач каже, що цікавих текстів наших українських авторів чимраз стає менше. Та це й закономірно, адже ніхто навіть не декларує, що країні потрібен письменник. От і доводиться їм потроху перекочовувати. Як це робить Андрухович, наприклад.
У книгарні КМЦ «Є» продавець Уляна говорить, що є у них стенд Топ-20, на якому викладається найцікавіша і найбільш запитувана література за тиждень. Популярним серед читачів віднедавна є роман чеського автора Богуміла Грабала «Я обслуговував англійського короля». Дитячу літературу беруть завжди, але найбільше пожвавлення, звісно, напередодні свят.
Чтиво від авторів
А от щодо франківських письменників, то Володимир Єшкілєв, наприклад, читає переважно довідники, енциклопедії, детективи. Каже, що йому б хотілося, аби його читали всі — від чабанів до професорів. Розумні й освічені підлітки, за його словами, теж можуть читати його книги. А от щодо діалогу з читачем, то Єшкілєв говорить, що здебільшого відгукуються жінки і кажуть, що в текстах бракує кохання. І ще: «Я думаю, що франківці нічого не читають взагалі».
За словами Тараса Прохаська, кожна з його книжок має різну аудиторію. «Одні читачі, — це молодь, яка хоче щось розуміти і пізнавати. Інша частина читацької аудиторії — це старші жінки, що шукають у новій українській літературі чогось такого, щоб їх не разило, — говорить Прохасько. — Це вони знаходять у «FM-Галичині». А найголовніше для мене, що мої читачі дуже добре відчитують моє послання до них: кожен може думати не гірше за того, хто написав».
Сам письменник часто повертається до одних і тих же авторів: Бродського, Довлатова, Боплана, Монтеня. Цікавить його історія середньовічної церкви. Серед українців читає Стефаника, Мартовича, Черемшину, Андруховича, Антонича і Жадана. Прохасько каже: «Подобається читати не геніїв, а письменників другого чи третього ешелону, тобто не видатних, а таких, як я сам».
