Микола Волков Якщо хоч одна пісня зігріє душу,Якщо хоч одна пісня змусить Вас задуматись…То ми щасливі і не такі самотніІ не дарма червоним далі пишемо по білому…«Ліра»Віднедавна в Івано-Франківську живе і творить реперський гурт «Ліра». Богдан, Йосип та Міха родом із смт. Ясіня Закарпатської області. В обласному центрі Прикарпаття вони навчаються у вузі і одночасно пишуть пісні. В «Ліри» вже вийшов один альбом і хлопці зараз працюють над другим.Кореспондент «Репортера» поспілкувався із закарпатсько-прикарпатськими реперами про речитатив, ритмічну американську поезію, негритянську музику, український реп.
—?Чому реп?
—?Для нас — це не тільки музика. Це те, чим ми дихаємо кожного дня. Проте, пишучи музику, ми завжди шукаємо щось нове. Ми відкриваємо душу для того, щоб комусь щось показати, відкрити, розповісти про свої помилки, викликати погані чи хороші емоції. Пісня без емоцій, як корабель без вітрил. Взагалі реп ми слухаємо зі школи, слухаємо як російський, так і західний.
—?А як з українським репом?
—?Хорошого україномовного репу майже немає. Про хороші гурти можна говорити хіба що в андеграунді. Звичайно, український російськомовний реп є, але теми, про які здебільшого вони співають, є дуже обмеженими та однотипними. Номінально це називається репом, але у своїй сутності ця музика ним не є.
—?Розберемося з поняттями. Багато людей плутають реп і хіп-хоп…
—?Реп дослівно розшифровується як ритмічна американська поезія. Це власне речитатив. А хіп-хоп — це вже обширніше поняття. Це музичний стиль і течії, які розвиваються паралельно з ним.
—?Розкажіть про реперський речитатив. Він дуже відрізняється від звичайного співу?
—?Так, це не звичайний спів. Багато людей думають, що це просто швидка розмова. Читаючи реп, треба так само напружувати голосові зв’язки, так само треба вміти правильно дихати. Мені здається, що це ще важче, ніж співати. Тут потрібно тонко відчувати ритм, маленькі паузи, кожну секунду пісні.
—?Що вас змусило створити гурт «Ліра»?
—?Все почалося з простого знайомства. Поступово, коли ми вже мали багато пісень, знайшлася студія у Києві. Записали першу пісню, вона зачепила багатьох людей і ми вирішили записати більше.
—?Альбом ви записували в домашній студії? Напевне, було важко…
—?Звичайно, в Івано-Франківську є хороші студії звукозапису, але їхні послуги коштують дуже дорого. Зараз нам це не по кишені. Ми ж студенти з села на Закарпатті і не маємо змоги викидати по 300 баксів за одну пісню. Тому записувались вдома у знайомого. Це теж було недешево, адже видання тиражу коштує немалих грошей. Цього літа ми знову заробляли гроші для того, щоб пізніше покласти їх у музику.
Записувати альбом було дуже важко. Вісім пісень ми записали за два дні. Було дуже важко, адже кожного дня на чотири пісні в нас було тільки три години. Зараз ми знайшли студію у Франківську, і з цим вже легше.
—?Чи берете участь у місцевих тусовках реперів?
—?Ми трохи не вписуємося у ці тусовки, бо в них дещо інакші погляди на музику. Але нас вже знають в місті. Виступали на міському озері, на декількох вечірках. Одного разу серед восьми рок-груп ми були одними реп-виконавцями.
—?Останнім часом у суспільстві склався дуже негативний образ репу як музики про блатні «навороти», красиве життя, машини, гроші, дівчат. Але про ваші тексти це не можна сказати. Як ви до цього ставитесь?
—?Нам не подобається теперішній стандарт репу. У ньому всі теми однакові. Вони вже переспівані сотні разів. Часто це є своєрідні битви між реперами, хто співає краще, а хто гірше, тобто підіймаються, «опускаючи» інших. Реп це щось вище.
Тому ми почали писати лірику, те, що самі пережили, пережили наші знайомі. Жодна пісня не писалась просто так. Це взагалі не комерційний реп, це той же андеграунд, але дещо іншого формату. Якщо реп — це ритмічна американська поезія, то можна сказати, що ми пишемо «руп» — ритмічну українську поезію.
—?Кажуть, що реп то є суто негритянська музика. Ви погоджуєтесь?
—?В Україні ж не було блюзу, джазу, року, але зараз співають. Насправді ми нікому не нав’язуємося, не кажемо «слухайте нас». Це вибір кожного.
Сьогодні, коли по вулиці йде людина в широких штанях, про неї думають, що вона з тих, хто курить траву і співає нісенітницю. Але насправді є хлопці, які пишуть те, про що варто писати, просто їх мало. Тому ми бачимо своє покликання у тому, щоб змінити стереотипи, які оточують реп.
—?Побутує думка, що неформали — розумні та ерудовані, а репери — тупі і накурені…
—?Якщо послухати наші тексти, то, думаємо, ні в кого не повернеться язик сказати, що ми накурені й тупі. Так, є багато такого репу, слухаючи який думаєш, що автор закінчив шість класів і давно прокурив мізки. Тут знову ж таки стереотипи треба ламати.
—?Чи не пропонували свою музику місцевим радіостанціям?
—?Пропонували, але нам відмовили через невідповідну якість звуку, адже вона записувалась у домашній студії. Тому зараз проблема тільки у якості запису пісень.
—?Що для вас творчість?
—?Можна сказати, що це моменти повної нірвани. Хвилини відключення від усього, коли залишаються тільки ти, ручка, аркуш паперу. І це не просто чорнило на папері. В кожній літері — серце, душа, переживання, страх, ненависть, любов, все, що може переживати людина. І якщо хоч одна людина, послухавши, захоче щось робити і змінити у своєму житті, то це вже буде найвища нагорода.
Ми хочемо подякувати людям, які завжди були поруч і допомагали у розвитку нашої творчості. Окремо хочемо подякувати Любомиру (Tolsty) за співпрацю у записі пісень.
