Розмови про театр, яким керує монахиня, а головну роль у виставі грає священик, у Івано-Франківську не вщухають. Тоді як у Європі християнські театри вже давно є популярними, в Україні ця традиція лише приживається. Одним із паростків є недавно створений в обласному центрі аматорський театр «Quo Vadis» при церкві Різдва Христового, що на вул. Мазепи.
Учасники театральної трупи – це молодіжна спільнота, які називають себе родиною Воплоченого Слова. За словами сестри Марії Християнки, яка стала ініціатором постановки і є відповідальною за виставу, розпочиналося все просто. Взяли п’єсу іспанця Алехандро Касони «Човен без рибалки», яку Марія вперше побачила в Іспанії. Далі був переклад, коректура, приміряння ролей, учіння тексту і репетиції. Жоден з акторів нічого спільного з театром ніколи не мав. Кожному довелося самотужки входити в роль, хоча б частково думати так, як герой п’єси. Аби глядачі повірили.
…Драматург Касона змальовує дегуманізований світ. Фінансист Рікардо, на межі повного краху, підписує договір з Дияволом, за яким той має знищити одну невідому людину. Згодом, коли він готовий зізнатися у злочині, виявляється, що є інший вбивця. Але Диявол пояснює Рікардо, що, навіть, не вбивши руками, він убив згодою своєї волі. Коли врешті фінансист відрікається від попереднього способу життя і світу, в якому «все робиться за гроші, навіть найпідліший злочин», він закохується в Естелу. І лише тоді дає зрозуміти Дияволу, що вже не буде його «клієнтом»…
Виставу «Човен без рибалки» у приміщенні обласної філармонії побачили понад дві тисячі іванофранківців. Також актори вже відвідали столицю, де успішно виступили в Києво‑Могилянській академії та в Будинку актора. «Цікаво було відстежити реакцію київських глядачів, порівняно з нашими, – говорить актор театру, студент Богдан Козловський. – Столиця по‑особливому на фінансові моменти у виставі. А франківці – на життєві дрібниці, з яких можна від душі посміятися».
Свою роль, каже Богдан, він уявляв собі важко. Бо треба було зіграти старого, тупого надоїдливого алкоголіка. Йому допоміг лідер відомого гурту «Ґринджоли» Роман Калин, який робив озвучення вистави і був на кожній репетиції. За словами Калина, матеріал його дуже вразив. І попри те, що твір є глибоко філософським, там є і напруження, і комізм.
«Під час читання я уявляв деякі музичні фрагменти. Практично за один день підібрав весь саунд-трек до вистави, – розповідає Роман. – У тому, що все йшло легко, вбачаю Боже провидіння. Всі учасники роблять виставу не для того, щоб стати знаменитими чи заробити. Основна мета – проповідування, апостолят та євангелізація. Тому нам у цій справі допомагає Бог».
«Перед виходом на сцену щоразу проводимо Літургію, щоби бодай для однієї людини сказане слово послужило на користь», – говорить отець Ігор Тузик (у виставі – головний герой, банкір Рікардо). До речі, Естела, в яку Рікардо закохується, – це дружина отця Ігоря. Домашні репетиції подружжя Тузик тривали майже півроку. «Ми щовечора вдома обговорювали свою участь у виставі та дійшли висновку, що нам це допомогло краще розуміти одне одного, – каже священик-актор. – А щодо боротьби з Дияволом, то мені було нескладно, бо я завжди налаштований на неї».
З «людиною в чорному», а саме так театрали вирішили назвати Диявола, роль якого грає студент Дмитро Карпінець, Рікардо мав чимало діалогів. Якщо у своєму житті людина волею і розумом не допустить зла, то спокуси можна уникнути, вважає отець Ігор. Саме тому кожна людина повинна запитати себе – куди вона йде…
