У неділю, 15 серпня, в центрі Івано-Франківська стартував прелюдіями міжнародний мистецький проект «Порто Франко». Як і обіцяли організатори, все розпочалося на відкритому просторі, біля «роздягнених» інструментів.
У сквері Міцкевича та на стометрівці були розміщені фортепіано, до клавіатури яких міг доторкнутися кожен перехожий. Такі просвітницькі акції, за задумом організаторів, мали долучити франківців до прекрасного – до музики, до мистецтва.
Серед зацікавлених – від дитини до людини похилого віку – кожен міг стати учнем своєрідної музичної школи на відкритому просторі. Поруч молоді композитори охоче розповідали про ноти, гами, грали вальси та мазурки Шопена, сонати Бетховена. Цікаво було спостерігати за реакцією та емоціями іванофранківців, підслуховувати висловлювання і захоплення.
Наприклад, в неділю до фортепіано на сотці під’їхав на велосипеді молодий чоловік. Трохи сором’язливо попросився пограти. Як виявилось згодом, 28‑літній Богдан, юрист за фахом, лише місяць тому почав опановувати ази гри на піаніно. І після кількох приватних уроків нотної грамоти і техніки гри, сів на вулиці за інструмент і доволі непогано зіграв «Патетичну сонату» Бетховена.
У понеділок на фортепіано грали франківці Андрій Ротерман та Павло Гриняєв, організатори проекту та молоді композитори – Роман Григорів та Ілля Разумейко. За задумом організаторів, різні види мистецтва мають взаємопроникати. «Хочу йти до людей з тією музикою, яку слухаю, – говорить Роман Григорів. – Щоби народилася нова якість, має бути пошук і прогрес».
Задум радикального вирішення фестивальної сцени Роман пояснює просто: «Сьогодні людину не візьмеш концертом фортепіанної музики у філармонії. Лише тоді, коли вона побачить на балконі іншого, який щось там робить, грає або читає, вона захопиться, відчує, а іншого разу може й почимчикує до філармонії».
У вівторок, 17 серпня, в культурно-мистецькому центрі «Є» відбулася прес-конференція, на якій куратори окремих фестивальних частин розповідали про різні перформанси та акції. Зокрема, Мирослав Яремак акцентував на тому, що, хоча фестиваль здебільшого музичний, та він передбачає різні форми буття музики. Також говорилося про важливість зміни візуальних цінностей, що саме на тлі стін, площ, дерев, будуть відбуватися перформанси, що із залів дійство має перенестися на вулиці та у двори.
Також Яремак запросив франківців на свій спільний з Анатолієм Звіжинським ексклюзивний проект-виставку. Митці приурочили його до ювілею абстрактного мистецтва, яке було започатковане у Європі 100 років тому. За словами Яремака, поляки передали до проекту свою виставку польського плакату. Разом з іранською групою фестивальників приїхав молодий художник і композитор Реза Голестані. Він привіз свою фотовиставку, якою хоче увиразнити розуміння українців іранської культури.
Також у рамках проекту передбачена виставка «Китайський калейдоскоп», яка має проілюструвати гостям свята 60‑річний відтинок життя китайського народу.
Крім того, Мирослав Яремак запросив усіх охочих поспостерігати за тим, як наживо твориться абстракціонізм. Сказав, що розповість, як тривають і розвиваються художньо-творчі процеси. І все це – у приміщенні древнього Бастіону. Про інші взаємопроникнення, акції та діалоги варто не читати, а слухати та дивитися…
«Найголовніші події, що відбуваються в нашому житті можна шукати десь, а можна робити так, щоби вони відбулися на твоїй території», – сказав Тарас Прохасько. Письменник назвав фестиваль святом своєї вулиці. І запросив усіх проникнутися відчуттям вільності міста…
