Серед різних фестивалів, концертів і з’їздів помітно виділяється фест, який утретє поспіль відбувається в Підкамені, що на Львівщині. Цьогоріч – 24‑26 липня.Для нашої молоді всі фестивалі розпочинаються майже однаково. Зранку доїжджаєш маршруткою до траси і потихеньку, але впевнено, автостопом досягаєш пункту призначення. Так було і цього разу. На вантажівці з донецьким далекобійником довго, але спрямовано, ми допленталися до Підкаменя. Поганий настрій розсіюється миттєво, коли заходиш на фестивальну територію. Тамтешня атмосфера може дати фору будь-якому дійству таких масштабів. Саме місце проведення цього збіговиська та людей різного характеру проте, спільного духу – це сукупність різних рукотворних і природних див.
Важко описати враження від Підкаменя – це треба бачити. Дзвіниця монастиря, яку видно за багато кілометрів, вкриті лісами пагорби – і цей дивовижний, магнетичний камінь, оточений козацькими хрестами та могилами. Місце так наче містичне. Ансамбль доповнюють дві печери, які теж мали важливе сакральне значення ще в доісторичні часи, а в середньовіччя, за деякими даними, використовувались як церковні споруди. До речі, є версія, що монастир заклали ченці, яких із Києва вигнали монголи.
Але повернемось до фестивалю. Йдучи попри ряд наметів, важко не зауважити цілу когорту цікавих людей, які займаються виготовленням різних речей власними руками. Тут і Нестор зі своїми дощовицями, і Зоряна, і Христя з дивними, проте оригінальними прикрасами, і Руслан з різноманіттям футболок власного дизайну. Гончарі, ковалі, намет для чайних церемоній. Цікавим був верстат, на якому прямо на очах присутніх в’язали крайки. Картину доповнювали люди у вишиванках (до речі, вхід на фестиваль у вишиванці – обов’язковий) та народних одностроях. Тож хлопці з джурами і оселедцями на голові на фоні монастирських споруд створювали враження якоїсь середньовічної площі посеред стародавнього міста, овіяного історією та легендами.
Минулорічний досвід (тоді падав дощ) змусив організаторів побудувати футбольне поле у спеціально викопаній, засипаній багнюкою та залитій водою ямі. Тут кожен вар’ят міг відірватись на повну, ще й тішачи глядачів. Такий футбол більше схожий на просто купання у багнюці. Для менш екстремальних занять був організований спортивний майданчик, де цьогоріч уперше проводився футбольний матч за участю ченців монастиря «Походження Дерева Хреста Господнього».
Організаторам варто подякувати за влаштування побуту: була проведена електрика, організовано два великих наметових містечка, автостоянка, навіть умивальники та душі. Окрему увагу треба приділити двом сценам: на малій виступали народні аматорські колективи Бродівщини та сусідніх районів, а велика була такою собі родзинкою, бо з неї велася пряма трансляція дійства в Інтернет.
Попри періодичні технічні несправності, тут протягом трьох днів відбувалися грандіозні концер-ти за участю українських і закордонних гуртів. «Кому вниз», «Тік», «Русичі», «Тінь сонця», «Очеретяний кіт», «Unia», «Mad Heads XL» та інші щодня до пізньої ночі бавили публіку енергетикою справжнього етнічного та рокового позитиву.
Після концертів біля великої сцени відбувалися дискотеки, а на малій організовувалось вогняне шоу. А далі? Далі – ватра, гітара, пісні та розваги до рання. Щоночі. Нові зустрічі, знайомства, враження.
