Опера — це не нудно

Надія Шегда Слухала рок, а співає оперу… не часто таке зустрінеш…Дитинство за кулісами — під час концертів відомого музиканта, а для Ірини Житинської — батька, Тараса Житинського, виховання на рок-музиці, навчання по класу скрипки. Далі — вокальне віділення Київської Академії музики ім. П.?Чайковського, участь у багатьох концертах та фестивалях в Україні та за її межами, дипломи лауреата всеукраїнських та міжнародних конкурсів («Нові імена України», «Мистецтво ХХІ століття», «Конкурс молодих співаків ім. А.?Солов’янен­ка») — ось такий, здавалось би, нецілеспрямований до оперного п’єдесталу шлях вивів Ірину саме на оперну сцену. Хоча, як зізналася дівчина, вона мріяла бути поп-зіркою. Та згодом доля повела її іншим шляхом.

Дебютувала Ірина з партією Ольги в опері П.?Чайковського «Євгеній Онєгін» на сцені Національного тетру опери та балету (м. Ки­їв). Віднедавна Ірина Житинська — виконавиця головних партій театру опери та балету в м. Вроцлав (Польща), куди її запрошено працювати. Позаду — вже здійснена мрія — партія Кармен (Ж. Бізе, «Кармен»). Попереду, за словами талановитої солістки, — самовіддана праця для того, аби сягнути вершини — заспівати в Ла Скала та Метрополітен-опера.

«Хочу всім довести, що ОПЕРА — це не нудно, а цікаво», — такі слова навіть для тих, хто ще не знає ЩО таке опера як жанр музики, з уст Ірини звучать звабливо, і, певно, таки важко після цього встояти і не дізнатися.

Ті, хто 30 жовтня побував у залі обласної філармонії, насолоджувались оперним співом Ірини Житинської. У тандемі із Камер­­ним оркестром «Гармонія Нобіле» звучали арії, романси та народні пісні. В дуеті із солісткою філармонії Наталею Шевченко Ірина заспівала пісню «Пливе човен». Також звучали твори Ж. Бізе, В.?Моцарта, Г.?Перселла, А. Вівальді, К.?Сен?Санса., Дж. Россіні, Л.?Делі­ба й інших композиторів.

Щодо ситуації поцінування і сприйняття оперного співу в Україні та Польщі, поки що все дуже по?різному, починаючи від кількості оперних театрів тільки в одному з міст Польщі (тоді як у нас у багатьох містах немає жодного) і закінчуючи власне виконанням.

Потрапити на спектакль у Вроцлаві дуже непросто. Постійно аншлаги, а придбати квитки за місяць до спектаклю є неможливо. Співається опера мовою оригіналу, але обов’язково йде переклад польською, щоби глядачеві було зрозуміло. У всій Європі опера має бути захоплюючою, цікавою. Тому декорації, костюми, трюки, дійство — це те, що має бути після голосу.

До речі, виконавський рівень наших оперних співаків високий, а тому двері оперного мистецтва за кордоном відчинені для талановитих українців навстіж. Так сталося і з Іриною, адже вона могла працювати у Києві. Але ЧОМУСЬ її не прийняли… Проте зараз дуже тішиться, адже має «можливість розвиватися, зранку до вечора працювати, вивчати неймовірну кількість текстів», а при цьому ще й усвідом­лювати, що музика без її втручання «дбає» про її жіночу вроду.