Надія Шегда Завжди прагнемо почути, пізнати, побачити, спробувати щось нове й небачене досі. І хоча наша зацікавленість східною культурою не сьогоднішня…, «чайна церемонія» на устах і в руках (передаємо один одному диски з китайською музикою, яку китайці слухають під час чаювання) теж не від учора, проте бажаючих на власні очі побачити як і скільки триває приготування чаю, а також посмакувати вміло завареним китайцями чаєм прийшло чимало люду.
Чай слід пити без цукру та без цукерок і тістечок, як зазвичай, звикли ми з вами. У Китаї чай готують для старших, як вияв поваги до них молодшого покоління, а також символічно ознакою прохання про вибачення буде пригощання чаєм того, кого, особа китайської національності чимось образила. Що ж, доволі гарна традиція, чи не так? Варто намотати на вус!
І ще… виявляється, коли представники Китаю готувалися до цієї церемонії, наші запропонували їм: якщо не вистачить горняток китайських, можна буде наливати чай у японський посуд, на що вони дуже образилися… Як ми дізналися, китайці завжди ображаються, коли їх плутають з японцями. А нам подумалося: ну майже, як деякі українці, яких чомусь?… іноді плутають з росіянами.
Не ображаймо, не ображаймося і насолоджуймося чаюванням задля спілкування!
