Культура

Михайло Яновський роздягнувся

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

У п’ятницю, 23 жовтня, в культурно-мистецькому центрі «Є» відкрилася фотовиставка коломийського майстра Михайла Яновського. За словами автора виставки, її назва – «Концепція» – акцентує увагу на основному і відводить у бік те, що знаходиться «на маргінесах нашого неоднозначного і різного життя».

 

Фотографія – його хобі з 1961 року. За словами Яновського, вперше його схвилював степ. У Середній Азії він купив собі фотоапарат і відтоді почав розглядати світ крізь об’єктив. Чорно-білій фотографії Яновський не зраджує, колір його не вабить і дотепер. Каже: хіба можна трагедію показати в кольорі?

Ще один принцип – не брати за фотографування гроші. І не має значення: весілля чи похорон. «Чіпляє завжди оптимізм, – каже автор. – І до того ж, фотографування мене лікує. Від соціуму».

Повзе мурашка – несе личинку. На задньому плані – людина. Таких фотографій, з акцентом на чуттєве сприйняття і глибокий смисл, на виставці багацько.

Людей Яновський фотографує вибірково. Каже, що всередині має щось пройняти, зачепити. А той снобізм і чванство, що навколо, змушує його ще прискіпливіше придивлятися та вибирати.

Буває, що фотографії ще немає, а назва вже є. «Фантазія серпня», «На безлюдному пляжі», «Венера в хутрі». Жіноча тема представлена оригінально й широко. «Мої жінки – особистості, а не пози і вішаки для якогось шмаття», – говорить Яновський.

Степанков, Сумська, Гаврилюк, Миколайчук – портрети відомих акторів. На запитання «Чи любите кіно?» Яновський каже, що теперішнє йому якось не дуже, а от Попова з «Гранатового браслету» він пам’ятає добре. І фотографував його.

Якщо на світлині пейзаж, то картина обов’язково з конкрет­ним сюжетом. Сфотографований кінь – ніби проста і звична тема. Але тварина настільки людяна…

«Зі змією теж було цікаво, – розповідає Михайло Яновський. – Ви бачили, щоби звірина так дивилася в очі? Все було так: я збирав афини, а вона вилізла з‑за куща. За півдня привчив її бути слухняною». Отак він налагоджує дружбу зі світом фауни, щоби потім сфотографувати.

Фото конопатого малого хлоп­чика повертає пана Михайла в його дитинство. «Малюнок Хроноса» – портрет старенької бабусі. Красномовно свідчить про те, що робить час із людиною. До речі, фотомитцеві нині – 68. Проте його молодечого запалу та енергії вистачить, певно, ще не на одне життя, не на одну виставку.

«Де знайдете таку косу? – коментує Яновський чергове фото. – Дівчат слов’янської вроди з білим волоссям і чорними очима не фотографувати просто неможливо». Серед них і юна Тіна Кароль. Ця світлина увійшла до портфоліо співачки. Яновський – її двоюрідний дядько.

Кожне фото – проймає. Гумор. Трагедія. Жар. Холод. Проте завжди – авторське роздягання і оголений нерв.