Писанка з прийняттям християнства стала символом Христового Воскресіння. Кожний предмет народного мистецтва, поряд з практичним призначенням в обряді, відігравав роль знака соціальних відносин, оскільки уособлював у собі єдність символічного і практичного змісту. Саме у традиційному фольклорному середовищі предмети завжди мали суть знаків, а знаки — суть предметів. Образно?символічний статус зумовлюється їх функціональним призначенням у семіотичній системі свята та обряду. При включенні в цю систему вони функціонують як «знаки», обрядові символи з певною семантикою, без неї — позбавляться цього символічного змісту, перетворюючись на звичайні ужиткові вироби.
Писанка позначена найвищим семіотичним статусом, в ній знаковість як символ оновлення життя виражена максимально, а утилітарність — мінімально. Писанка виконує роль знака — символу, конденсату певних уявлень у системі свята та обряду.
В обрядових діях писанка виявляє полісемантичну символіку, пов’язану перш за все з магічними віруваннями, що беруть свій початок з антропейної, карпогонічної, контактної, продукуючої магій.
Велика роль писанок в обрядах, що беруть свій початок у контактній магії, саме з цим пов’язаний звичай обміну писанками як побажання щастя, здоров’я.
Comments are closed.