Олексій Шкляр Дивно все якось стається. Надворі 2001-й рік. Харківський театр-студія «Арабески» створюють виставу «Веселого Різдва, Ісусе». Музику пише невідомий гурт «Люк» за участю невідомого друга з не менш невідомого гурту «5nizza» Андрія «Сана» Запорожця.
У 2002-му виходить диск з цією музикою під назвою «Туристична зона». Трохи пізніше «Арабески» виступають в Івано-Франківській обласній філармонії. Що і стало, по суті, початком знайомства команди «Люк» та міста Станіслава.
Згодом виходить ще один альбом, «Lemon», спільний доробок з тим самим Саном. По тому ще один, «Sex», разом з першим кліпом гурту на пісню «Сахалін». І ось три роки «затишшя». А, насправді, вдосконалення звучання та деякого видозмінення музики. Недавно «Люк» спромігся на чергове дітище — «Мамина юность».
…Івано-Франківськ, кафе-клуб «Химера», 31 травня, 21:00, «Люк» з презентацією нового альбому. Такої мажорної рекламної кампанії для якогось гурту, що має виступ в якомусь закладі, зустрінеш нечасто. Центр міста був заклеєний якісними великими афішами, інтернетники не давали спокою розсилками. Чесно кажучи, при всій повазі до нашого мегакультур-ного міста, людей, які б слухали «Люк», тут дуже небагато. Тобто аншлагу таки не очікувалось. Лише один хлопець, що зветься Андрій, сказав: «Є гарна дівчинка Тетянка. Буде вона та її подруги: кілька дівчаток віком 18-20 років. З ними будуть їх бахурі, ось і весь контингент».
Самі артисти перед виступом були дещо пригнічені. Через низьку якість представленої апаратури та чисельність публіки. Як сказав барабанщик гурту Сашко Кратінов: «Із концертом у Франківську ми йдемо в жорсткий мінус. Це при тому, що вартість квитків була поставлена найнижчою з усіх міст, по яких триває тур. Для прикладу, в Донецьку чи Одесі квитки удвічі дорожчі, а людей — утричі більше. Але ми з радістю виступимо і для десяти осіб».
Перші акорди, перші три пісеньки з альбому «Lemon». Співачка Оля підбадьорює нарід до танців. І, що цікаво, більшість починає танцювати. Невідомі дядьки, жіночки, купа молоді. Музики розслабляються, на їхніх обличчях з’являються посмішки. Перші схвальні вигуки із зала сповіщають, що вечір таки вдасться. Після пісні «Купала» стається щось на кшталт загальної ейфорії. Усі танцюють, співають, кричать і намагаються перекричати музику.
На біс «Люки» виходили розчуленими. Після 20 пісень зіграли ще дві з половиною. Останню співали цілим залом. Отак приблизно 70 людей віддали дві години свого життя, аби продовжити його щонайменше на декілька років. Думається, «Люк» ще не раз повернеться. Недарма про станіславську публіку говорять як про найвдячнішу.
