Звичка — це втрата, звикати до?когось?/?чогось — втрачати частинками: інтонації, тони, тіні, шепоти, дотики. Врешті, остаточно звикнути і втратити, внести в перелік буденності, постійності, непомітності. Стати біднішим на когось чи щось, наприклад, стати біднішим на місто, на колір неба над ним, на фасади будинків, навіть на сірість і бруд, яких просто навчилися не помічати, не чути, не відчувати. Щоб місто стало незвичним, потрібно його просто побачити. Шкода, та сприймати по?новому можемо те, що побачили вперше. А от знаходити нову цінність у тому, що й так наше, вміємо зазвичай по втраті.
На картинах Юрія Чеверди наше місто знайоме і пізнаване, але наче вихоплене з простору буденності. Таким художник побачив його півроку тому вперше, таким поки що воно й залишається для нього. Сам Юрій — солдат-контрактник, а от художник — уже за сумісництвом. Родом з Ялти, та служба привела його на Західну Україну, до Івано-Франківська. І перше, що вразило його тут, це те, чого не було в його рідній Ялті, — дух старого, ще австрійського міста, з притаманною йому архітектурою. Відтоді й захопився старими будинками, що несуть на?собі відбиток часу і мають про що розказати.
Картин, на яких вимальований Станиславів, в його доробку поки що не так і багато. Сам Юрій виправдовується, що часу не вистачає: то в наряд треба йти, то ще щось. Та й каже, що наші люди дивно сприймають художника, який стоїть на вулиці і малює, всім хочеться подивитися, розпитати що й до чого. Все не так, як в його рідному місті, там згромадження художників на вулиці — звична річ. До речі, розповідає, що так і вчився малювати, сам був колись таким підглядальником, виловлював оком кожен рух чийогось пензлика. Оскільки професійної освіти художника не здобув. Колись у дитинстві батьки хотіли віддати його в художню школу, але наперекір їм і з?небажання малювати так, як всі, він туди не втрапив. Так і дотепер малює не за канонами якогось стилю, а так, як відчуває, як ловить першим поглядом.
Можливо, через чийсь перший погляд хтось зможе повернути собі те, що стало звичним і втраченим.
На картинах:
1. На куті Чорновола й Сорохтея.
2. Вулиця Гетьмана Мазепи.
Comments are closed.