Надія Шегда Благословенний край України — Покуття. Це прадавня українська земля. Особливе місце на його карті доля відвела Снятинщині. Саме цьому краєві Черемоша й Прута судилося стати прикордонною заставою двох розшматованих Румунією та Польщею частинок української землі, по обидва боки яких завжди вирували пристрасті непокори до чужих і чужинецьких режимів.
Однозначної версії стосовно походження назви села немає. Проте існують перекази про історичні події, пов’язані з набігами татар, під час яких вони брали в полон (ясир) людей. Багато з них втікали від неволі, їх називали вигнанцями. Слуг татарського хана називали ханківцями, які теж втікали від хана. Втікачі селилися в долинах лісів і там жили. Отже, як стверджують перекази, назва села походить від людей, що звалися гнанцями.
Відомий ономаст Дмитро Бучко вважає, що назва села походить від чоловічого особового імені Ганько. Утворення назви населеного пункту від давньоукраїнського чоловічого імені Ганько свідчить про те, що саме він міг бути першопоcеленцем чи першовласником поселення. А значить, село заснували автохтонні жителі-українці. Ганьківці розташовані на території, яка з давніх часів входила до складу Київської держави і мала для неї неабияке значення. Через землі Галичини і Покуття пролягали торгові шляхи з Молдавії у Галич, Валахію і далі у Західну Європу.
З пам’яток минулого в селі залишилися два кургани, з яких подавали сигнали у випадку нашестя татар.
Історія каплички та дива, пов’язані з нею
Поетеса Долінська написала легенду про капличку, що названа «Темною». Одного дня незрячому хлопчикові, який був сиротою, наснився ангел, за велінням якого він мав побудувати капличку. Прокинувшись, хлопчик був збентежений і здивований, бо був певний того, що не зможе цього зробити, оскільки є незрячим і немає для цього відповідних матеріалів. Та з матеріалом йому допомогли люди — і невдовзі маленька святиня була споруджена. Згодом після цього хлопчик прозрів. З вдячністю за повернутий зір, за виявлену Господню ласку, він почав проповідувати Слово Боже. З того часу капличку на Галицькому гостинці (на роздоріжжі трьох доріг), споруджену на вшанування Покрови Матері Божої, називають «Темна». Ця легенда на Покутті вже віддавна передається з уст в уста.
Вже не легенда, а правдива історія, що неабияк вражає, розповідає про те, що саме біля цієї каплички було подароване зцілення дівчині. Батьки привозили доньку з Києва до ганьківської каплиці тричі. Щоразу залишали її чекати в машині, а самі йшли, щоб схилити коліна у молитві, бо вже несила було продовжувати безрезультатні відвідини лікарень Москви, Болгарії, Казахстану, інших міст та країн. І ось сталося чудо! Дівчина відчула у ногах силу — і вже третього разу пішла до каплички своїми, ще кілька хвилин тому хворими ногами.
«Хто хоч раз побував у цій каплиці, той сам переконався, що з цього місця молитва доходить до Господа, — розповідає житель, краєзнавець села Іван Королюк. Знаходиться маленька святиня за 2?км від села на полі, що зветься Горбасівкою. Під час більшовицької окупації, зруйнувавши її, поставили цистерни
з аміачною водою, зобороняли тут молитися. Однак люди йшли і вдень, і вночі.
1927 р. Григорій Цап’юк поставив невеличку капличку — дві рури від криниці (одна на одній), прорубав отвір, аби люди могли молитися… Більшовики зруйнували і її. Капличку, яка стоїть сьогодні, спорудив керуючий відділом радгоспу
в с. Задубрівцях Василь Свищук. Людей приходило і приїздило з усіх усюд дуже багато, тому зараз збудована ще більша капличка. І знову, як і завше, на Великдень тут буде людно…
Про величний храм Успення Пресвятої Богородиці (збудований 1865 р.), що красується у центрі села, Іван Королюк може розповідати невтомно і довго.
«Треба покластися на Бога так, немовби наші дії не мали жодного значення, і працювати так, немовби від них, наших дій, залежало все», — мовив св. Ігнатій. Здається, церковна громада керується саме цими словами, адже та велика робота, яка ведеться церквою щодо виховання та навчання дітей, гідна подиву, захоплення і того, щоби бути взірцем для наслідування. Ось уже впродовж десяти років отець Ярослав Марикот «мудро сіє зерна віри і благодаті, з яких проростають плоди». А ще… молитви священика, підкріплені вірою людей, допомагають і зцілюють тих, хто потребує. «Таких випадків, про які я знаю і можу розповісти, у нашому селі є п’ять, — каже Іван Королюк. До о. Ярослава звернулася бабуся, внук якої хворів і ніхто не міг зарадити їхній біді. Після п’ятої молитви отця дитина оздоровилась. Недавно після служби Божої у с. Вишнівка за допомою коп’я та молитви, зі сну, який знаменував собою відхід від земного життя, прокинулась жінка. Інша жінка була звільнена від нервової хвороби, а хлопчик — від енурезу.
«У нашій церкві є ПЛАЩАНИЦЯ Матері Божої. Це те, чого немає в інших церквах нашої області. На храмове свято — Успіння Пресвятої Богородиці — плащаницею обноситься уся церква», — продовжує розповідь пан Іван.
А ще… Ікона Єрусалимської Матері Божої, яких всього є три (одна — в Молдавії, інша — у Києві і третя — у Ганківцях). Ця ікона є особливою тим, що на ній — зображення Матері Божої з її батьками — Іоакимом і Анною, а внизу ікони в очкові — земля з гробу Господнього.
Матеріальне можна зруйнувати, спалити, його можуть вкрасти. Але духовне завжди понад цим. Воно у наших серцях…
І слід пам’ятати, що не люди діють, а Бог діє через людей… якщо є віра та усвідомлення потреби. Нехай так буде!
Подорожуючи нашими мальовничими селами, частенько можна зустріти подібні або ж тотожні назви. Цікаво, що, зазирнувши до мапи, ми знайшли подібних і споріднених назв селу Ганьківці доволі таки багатенько. Ось наприклад: Ганнів (Івано-Франківська обл.), Ганнівка (Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Харківська, Хмельницька, Чернігівська обл.), Ганівці (Івано-Франківська, Львівська обл.), Ганопілля (Харківська обл.), Ганнопіль (Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Хмельницька обл.), Ганнусине (Хмельницька обл.), Ганнусівка (Івано-Франківська обл.)
Comments are closed.