У Франківському театрі ляльок для поранених військових стартували спеціальні покази вистави із заплющеними очима «Хто росте в саду». При вході кожен глядач отримує маску на очі, а далі його супроводжують актори. Все, що відбувається на сцені, людина сприймає на слух, запах, дотик і смак.
В основі постановки – однойменний твір Катерини Міхаліциної. Головний герой Соловейко на порозі зими змушений летіти у теплі краї, а відтак повертається у пошуках дому. Глядачі проходять разом із ним крізь різні пори року, відчуваючи дощ, вітер, сніг і сприймаючи різні запахи.
Виставу у 2021 році в Івано-Франківському театрі ляльок поставила київська режисерка Катерина Лук’яненко. Відтоді вона – у репертуарі театру. У 2023 році постановка відзначена Премією імені Лесі Українки. В умовах повномасштабної війни, переконані фахівці, вона може стати потужним психотерапевтичним інструментом для військових та ветеранів.
Читайте: Режисерка обласного театру ляльок Катерина Лук’яненко отримала премію Лесі Українки
Клінічна психологиня, доцентка кафедри психології Університету Короля Данила Олександра Питлюк-Смеречинська працює з військовими у Лисецькій лікарні. Виставу спочатку переглянула сама, щоб виключити можливі ризики для військових. А відтак повернулася разом із захисниками, які зараз перебувають на лікуванні та реабілітації. Каже, у зоні бойових дій психіка та весь організм військового підкоряються важливому завданню – вижити. На це спрямовуються всі функції, а особливо – органи чуття. Якщо так триває довго, психіка не здатна швидко переключитися і в цивільному житті сприймати оточуюче середовище як безпечне.
Звуки грому мозок сприймає як вибухи, шум листя – як наближення ворога. Тому важливо планомірно адаптовувати психіку до цивільного життя. Це довгий процес психологічної реабілітації з використання різноманітних технік. Ця вистава має не лише мистецьке та естетичне значення, а перш за все – психотерапевтичне, адже допомагає військовим та ветеранам повернути можливість відчувати життя поза небезпекою. Саме за допомогою неперевершеного сценарію, який передбачав відключення основного чуття – зору та активізації інших – слуху, нюху, дотику та смаку, відбувається переорієнтація сприйняття реальності, – каже Олександра Питлюк-Смеречинська.
Після перегляду військові не приховували захвату: «Це краще, ніж кіно!» та обіцяли повернутися з дружинами. Кажуть, грім сприймався як звичайне природне явище, а дощ був приємний, не такий як в окопі.
Ми граємо виставу для військових безкоштовно і готові робити це стільки, скільки необхідно. Адже якщо вона допоможе їм повернутися до мирного життя, для нас це – найбільша мотивація, – каже заступниця директора Івано-Франківського театру ляльок Тетяна Стефінів. – Кількість глядачів під час вистави обмежена, актори взаємодіють із кожним. Відтак уважно стежать за їхніми реакціями, і в разі, якщо людина не сприймає ту чи іншу дію, зменшують її інтенсивність. Нам важливо, щоб кожен глядач отримав позитивні емоції від театру відчуттів.
Організовувати покази для військових у театрі готові відповідно до їхнього запиту та звернень від закладів, де захисники проходять реабілітацію.
Читайте: Знайти шосте чуття. Франківський театр ляльок готує виставу, яку не можна буде побачити (ФОТО)
