Сам гурт був створений в Білорусі у 2000 році, зараз до його складу входять Леонід Павльонок — голос, танець, народний барабан, тайська флейта, йолкін ніс, джембе, окарина, соломка, чадська арфа, гляк, флейта, Анака Шапошнікова — цимбали, банбор, вокал, Юрій Науменко — контрабас, вокал, Benjamine Cope — кларнет, рура, вокал.
Як можна зрозуміти з вищенаведеного переліку інструментів, на яких грають учасники ансамблю, вони є фантастичними видобувачами звуків з усього, з чого тільки можна їх видобути. Тому, які обіцяли організатори виступу в анонсах, всім, хто прийшов того вечора в «Химеру», було забезпечено дві години, і, навіть, трохи більше, етнодрайву — потоку звуків, який ніс у собі настрої, емоцій, переживань. Мова, якою співає «нагУаль», не потребує перекладу, за їхніми словами, це мова «флори і фауни», в цьому присутні того вечора переконалися на всі сто — публіка настільки зайнялася драйвом ансамблю, що не тільки аплодувала, підстукувала ногами, виспівувала досі не відомі їй звуки, але й навіть інколи переспівувала самих виконавців, так що тим доводилося чекати, коли все ж таки аудиторія завершить свій виступ, щоб розпочати нову пісню.
Дві години і ще трохи на біс, гарний настрій як мінімум на вечір, і як максимум на стільки, скільки пам’ятатимеш, що життя — це емоції, і, коли не знаходиш слів, щоб їх передати, то для цього у світі достатньо звуків, — таким був подарунок від «нагУаль» своїм франківським прихильникам.
Comments are closed.