Надія Шегда Цього івано-франківського барда не сплутаєш ані з ким. Варто бодай один раз почути у його виконанні арію чи романс. Державні свята, вечори пам’яті, як от кілька днів тому — біля пам’ятника Фран-кові, зустрічі поважних делегацій, що приїздять до Івано-Франківська. Небагацько свят обходяться без тихої, але проникливої лірики Олеся Семчука. Романс «Діадеми», написаний 15 років тому, знавці називають шедевром.Знають Семчука і за кордоном. І не тільки як професіонала-музиканта, дарма що він закінчив лише музичну школу по класу скрипки у Рожнятові. Також і як лікаря-оториноларинголога, який добре вміє дати лад будь-якому голосові, якщо той хрипить чи зникає.Про те, як уживаються в житті Олеся Семчука медицина і музика, дізнавався «Репортер».
«Вже десятки років йду двома професійними життями, — каже 45‑річний Олесь Семчук. — Два наркотики, якими я живу, — коли одужує пацієнт, і коли зриваєш оплески слухачів».
У його репертуарі українські, англійські, німецькі, французькі, італійські, ірландські пісні. Він співав з Ніною Матвієнко, Марією Стеф’юк, Ольгою Богомолець, Володимиром Гришком. Гру на гітарі опанував у студентські роки. Крім того, встиг здобути дві вищі освіти — медичну та управлінську. В музиці майже все пізнавав самотужки. «Дякувати Богові й батькам, голос є, а елементи техніки збирав потроху приватно. — говорить Семчук. — Були уроки у Божени Антоневич, у Львівській консерваторії, в університеті Торонто, у міжнародній консерваторії в Парижі».
Згодом його помітили професійні виконавці. У 1994 році почалася співпраця з камерним оркестром «Harmonia Nobile». «Це для мене мірило, — говорить Семчук. — Якщо вони грають зі мною, то я ще багато можу». Вже дев’ять років він співає у хорі «Галицькі передзвони». Працює з духовим оркестром «Дивертисмент».
Музика
«Головне — пам’ятати, що життя дає шанс. Щоправда, має бути мета — лише тоді шанс вдасться використати», — говорить Олесь Семчук. Музикант пригадує, як у 1996 році в Парижі прожив три місяці, хоча мав відіграти лише одноденний концерт. Там він встиг побувати на фестивалі молодих оперних співаків і стати дипломантом. З «Галицькими передзвонами» був на Мальті. В 1991 році — місяць у Сіднеї (Австралія). На запрошення посла України в Азербайджані Степана Волковецького, презентував там нашу державу.
«Їду кудись — стараюсь завжди привезти нову пісню», — розповідає Семчук. Каже, що за кордоном приїжджих артистів найбільше люблять, коли ті співають місцеві народні пісні. В його репертуарі є дуже різні твори: і українські народні, і естрадні, і світова класика. «Найближча для мене — лірика, — говорить музикант. — І взагалі, мене кваліфікують як ліричного тенора».
Олесь Семчук каже, що в Україні конче має бути хоча б один супутниковий канал, який би крутив етнічну музику: «Чому в Румунії, яка значно менша за Україну, їх може бути аж два, а тут жодного?».
Він має рецепт, аби високопрофесійні музиканти не бідували. «Гуцульський ансамбль пісні і танцю, який у нас знають повсюдно, треба відправляти в Європу. Колектив зароблятиме купу грошей — для себе, міста, області і філармонії — запевняє музикант. — Управління культури області має знаходити менеджерів для своїх музикантів, які б їх розкручували. Натомість музиканти по селах побиваються».
Медицина
Спектральний аналіз голосу — це те, що науково досліджує Семчук-медик, викладач кафед-ри медуніверситету. «Проблеми з голосом — це фоніатрія, і я вирішив, що це моє».
Навіть на собі він проводить багато експериментів. Семчук знає, як нормалізувати голос за декілька хвилин, консультує відомих солістів України. Те, що співакам треба пити яйця, Олесь Семчук не заперечує, та каже, що в гігієні голосу є багато інших моментів.
Наука
«Повнота Лучано Паваротті і Монсерат Кабальє — закономір-на, — каже Семчук. — Справа в анатомії. Голосові складки мають бути еластичними. Людина повніша — голос кращий. Немає тенорів високих і худих. Можу, до речі, викладати і гігієну голосу та вокальну педагогіку. Має бути правильна техніка подачі звуку. Є поняття ларенгостробоскопії, себто сповільненої зйомки. Треба стежити за тим, чи правильно видобуває вокаліст звук. Але найголовніше — це емоції, як голос впливає на слухача. Якщо проймає — це і є результат. І не конче кричати. На два п’яно часом виходить голосніше, ніж би ти кричав. Бо торкає душу».
Хобі
Кажуть, талановита людина — талановита в усьому. Одне з численних хобі пана Семчука — комп’ютер. Він комп’ютеризував усю кафедру. Ще одне захоплення — дача. До речі, добре розбирається в музиці і його дружина Алла, яка закінчила музичну школу в Новоград-Волинському по класу віолончелі.
«Алла ввійшла на звук моєї гітари в кімнату гуртожитка медуніверситету. З того часу я вже її не відпустив», — згадує Олесь Семчук.
Ще музикант мріє вивчити кілька мов. Зізнається, що дуже любить співати французькою. Фотографія та подорожі — теж його хобі. «Більше б часу і можливостей пізнавати світ, — каже Олесь. — Хоча це для мене не самоціль, а засіб для реалізації можливостей. Думаю, все ще попереду. Основне — мати відкрите серце, очі, мозок, щоб бачити красу світу».
