Загадка стіни або невідомий Станиславів від Чеслава Хованця (ФОТО)

У січні 2008 «Репортер» започаткував традицію – на Новий рік друкувати статті з особливим краєзнавчим матеріалом. Це має бути не просто цікава публікація, а щось унікальне, чого ніхто раніше не бачив і не знав. Ну, або майже ніхто. Ми самі собі поставили високу планку, але вже 11 років намагаємося її тримати.

Сьогодні “Репортер” презентує раритетні світлини і один малюнок – з архіву Чеслава Хованця.

Книга, що чекала 80 років

Усе почалось у Парижі. Саме там у 2015 році стажувався професор Прикарпатського університету Мирослав Волощук. У тамтешній Польській бібліотеці йому вдалося відшукати архів історика Чеслава Хованця (1899-1968).

Він народився у Станиславові, походив з поважної родини і був рідним братом бургомістра. Чеслав ретельно вивчав історію рідного міста, запам’ятався кількома краєзнавчими публікаціями у «Кур’єрі Станиславівському», відкриттям історичної виставки, що дала початок заснуванню Покутського музею. Найбільше його цікавила історія Станиславівської фортеці, він готував ґрунтовну монографію, але початок Другої світової війни перекреслив усі плани.

Читайте Станиславів на поштівках Фердинанда Піалека – частина друга (ФОТО)

І ось, майже 80 років потому, Мирослав Волощук знайшов машинопис книги. Окрім друкованих аркушів, там багато рукописних паперів, мапи, репродукції портретів, старі фото. Аби усе це систематизувати, знадобилося кілька років, і в листопаді 2018 книга Хованця «Історія Станиславівської фортеці» побачила світ. Вона вийшла мовою оригіналу, адже проект фінансував Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську.

Статуя на Галицькому передмісті

Серед ілюстративного матеріалу було кілька світлин і малюнків, які у краєзнавчих колах викликали справжній фурор. Щоправда, у книжці вони були подані у дуже маленькому розмірі, деякі – завбільшки із сірникову коробку – роздивитись деталі дуже важко. З дозволу Мирослава Волощука, ми публікуємо найцікавіші з них.

На фото № 1 зображено високу колону, яку увінчує людська фігура. Це статуя Діви Марії, що стояла на вулиці Галицькій, біля нинішнього перехрестя з Північним бульваром. Її у 1739 році встановив Юзеф Потоцький на честь порятунку міста від москалів. Тоді під Станиславів підійшов значний загін російської кавалерії, але залога змогла відбитися.

До теми Погляд з Моравії. Станиславів на поштівках Фердинанда Піалека (ФОТО)

Пам’ятник простояв до 1950-х, доки його не знищили більшовики. Пізніше на тому місці побудували висотку «Оргхіму». Ймовірно, фото робили ще за Австрії: маленькі, вкриті ґонтою хатинки, старий газовий ліхтар.

А фото № 2 – це вже міжвоєнний період. Дах ближньої халупи потребує капремонту, поруч висока кам’яниця. Тут колону видно краще. На постаменті навіть можна розгледіти герб Потоцьких Пиляву.

Загадка довгої стіни

Матеріали Хованця містять багато світлин, утім, майже всі вони не підписані. Натомість, у додатках є перелік ілюстрацій, тож упорядникам книги довелося проводити ідентифікацію.

Особливу цінність становить фото № 3. Орієнтиром тут є будинок ліворуч, що зберігся до нашого часу і має адресу Галицька, 14. Якщо не брати палац Потоцьких – це найдавніша житлова споруда, зведена ще у 1737 році як притулок для старців та калік. На фото будівля зображена позаду, праворуч від неї потужна стіна із брамою посередині.

Читайте Станиславів – столиця ЗУНР. Екскурсія історичними місцями (ФОТО)

З історичних джерел відомо, що на тій ділянці містився міський арсенал, споруджений наприкінці XVII століття. Він був вбудований у напівбастіон, що стояв на місті теперішнього базарчику «П’ятачок». За одними джерелами, аварійне приміщення зброярні розібрали у 1930-х поляки, за іншими – совіти, вже після війни. Скоріш за все, на світлині саме арсенал. Між іншим, у старих путівниках по краєзнавчому музею вказувалось, що в експозиції було фото міського арсеналу.

А ця фотографія зіб’є з пантелику будь-якого краєзнавця (№ 4). Довга глуха стіна з малесеньким отвором вгорі. Перше враження – це підпорна стінка бастіону. Та якщо добре придивитись, видно арочне склепіння із тонким шаром землі вгорі. Логічне питання – де це?

На провулок Фортечний пейзаж ніц не подібний. На внутрішній бік бастіону, що був на місці Білої хати, – ще менше. Може, то продовження арсеналу? Але попереду чітко проглядається дорога, при чому достатньо широка, з бордюром, що відмежовує тротуарну зону. На попередній світлині ніяких бордюрів близько немає. Старі карти показують, що там пролягала вулиця Станіславська, що тепер є тупиком. Однак вона була вузенька і мало нагадувала широченну дорогу перед стіною.

Далі ще цікавіше. Ота «стіна плачу» з правого боку завершується невеличким контрфорсом. Ймовірно, саме його ми бачимо на світлині № 5. За рогом стіна продовжується, а в кінці проглядається щось подібне на заколочений дошками вхід.

Може, підказка криється у переліку ілюстрацій, що залишив Хованець? Наведемо ті, що стосуються міських укріплень:

• Вхід до казематів у колишньому тринітарському напівбастіоні (на місці теперішньої Білої хати);

• Залишки внутрішніх валів бастіону при колегіаті, у парафіяльному саду (позаду Музею мистецтв Прикарпаття);

• Наріжник і бік бастіону при вулиці Колінського (нинішній провулок Фортечний).

Жоден із підписів не підходить. Отже, питання залишається відкритим.

До теми Станиславівський вернісаж, – що малювали місцеві художники 100 років тому

Портрет тринітарського костелу

І насамкінець – вишенька на торт. Колись у середмісті Станиславова стояли чотири муровані християнські храми – латинський колегіальний костел (музей мистецтв), єзуїтський костел (катедра), вірменський костел (голуба церква) і тринітарський костел. Останній австрійці розібрали у 1840-х. Залишилася тільки споруда монастиря, що примикала до храму ліворуч (Старозамкова, 2).

Сучасні історики могли лише здогадуватись, як виглядав костел. Хоча його зображення існувало давно. У каталозі історичної виставки Станиславова 1928 року демонструвався експонат під номером 136: «Фасад і переріз костелу і кляштору отців тринітаріїв. Кольоровий малюнок з першої половини XVIII століття. (Оригінал у тринітарському рукописі, інв. № 16 / 33 / 90, Державний архів у Львові). Фото 37 х 27 см. Власність доктора Чеслава Хованця, Станиславів».

Як виглядав той малюнок і де він знаходиться, довший час ніхто не знав. Але у паризьких зборах пана Чеслава виявилась його фотографія (№ 6).

Читайте Графічний Станиславів. Як виглядало місто до епохи фотографій

Бачимо пишну барокову споруду із центральним куполом і двома бічними вежами. Храм святих Петра і Павла був збудований у 1732 році ченцями ордену Святої Трійці, яких ще називали тринітаріями. Після закриття монастиря там містились суд і в’язниця. Протягом 1845-1847 років споруду капітально перебудували, а від костелу навіть згадки не залишилось.