З чого починалося місто. Літопис Станиславова 1730-1735 років

Пропонуємо пригадати найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1730-1735 роках.

1730 В місті поширилася чергова епідемія чуми, яка забрала багато життів. Померлих ховали при дорозі на Тисменицю. На знак подяки за врятоване від чуми місто син Йосипа Потоцького Станіслав встановив на Тисменицькому передмісті високу колону. На ній стояла статуя Ісуса Христа, який тримав у руці земну кулю. На постаменті був напис: «Спаситель світу, врятуй нас!». Після Другої світової пам’ятник знищили совіти. Нині там заїзд до готелю «Надія».

1730 Закінчили будівництво літнього палацику «Бельведер» для дружини Йосипа Потоцького Вікторії — на околиці міста, за Бистрицею Солотвинською.

1731 26 січня в єзуїтському костелі поховали Казимира Лещинського — львівського каштеляна, рідного брата воєводини Вікторії Потоцької.

1732 На початку року померла Марина Лащівна, дружина Станіслава Потоцького.

1732 1 травня у позаміському палацику «Бельведер» на 53-му році життя померла воєводина Вікторія Потоцька. Похована 14 липня у крипті єзуїтського костелу.

1732 5 липня освятили новозбудований кам’яний костел тринітаріїв (Старозамкова, 2).

1732 Відбувся перепис населення. Згідно з ним, у місті проживала 3321 особа, зокрема 1740 євреїв, 1518 українців і поляків та 433 вірменина. У середмісті — 63 родини господарів (ті, що мали власне господарство й житло) та 25 родин комірників (приймаків). На передмісті нараховувалося 39 газдівських родин і 25 комірницьких.

1733 Після смерті Августа II Йосип Потоцький знову очолив антиросійске угрупування польської шляхти проти Августа III на боці Станіслава Лещинського.

1733 Розпочали будівництво окремого приміщення для єзуїтського колегіуму (тепер — морфологічний корпус медуніверситету).

1734 Розпочали остаточну реконструкцію Станиславівської фортеці: побудували арсенал, нові бастіони та мости над ровом з водою навколо стін.

1735 Для боротьби з опришківським рухом, який активізувався, Йосип Потоцький створив «секверторні суди», що передбачали створення загонів смоляків. Довший час ними командував комендант Станиславівської фортеці Прилуський, який в основному керував каральними експедиціями проти опришків.