Зі старої ілюстрації в читачів може виникнути думка: «Напевно, закінчилися поштівки, якщо почали друкувати фото». Але це поштівка! Просто один станиславівський видавець випустив серію, присвячену важливій події, пише Репортер.
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького. Фото Ігоря Гудзя
Фото зроблене 3 березня 1918 року на плацу Франца (майдан Шептицького). Бачимо багатотисячну маніфестацію з нагоди ратифікації Росією Брестського миру та проголошення незалежності Української Народної Республіки. Люди святкували кінець війни, що тривала чотири роки, а також раділи за своїх братів зі сходу, яким вдалося побудувати власну державу. На одному з транспарантів можна розібрати напис «Воскресла Україна».
Однак наша стаття присвячена зовсім не демонстрації, а двоповерховому будинку зліва від дзвіниці. Хоча головним фасадом він виходить на майдан Шептицького, його офіційна адреса – Низова, 2. Кам’яниця ніби й розташована у середмісті, але спорудили її вже після знесення фортечних укріплень. Вона сильно витягнута вздовж Низової, її нижня частина стоїть на фундаментах колишньої куртини, тобто стіни, яка сполучала два бастіони.
Орієнтовний час будівництва – 1840 роки. Замовником і першим власником був міщанин Василь Свєнціцький. Скоріш за все, частину приміщень він здавав у найм, адже будинок мав зо 30 кімнат. Пан Свєнціцький прожив довге життя і помер у 1895-му. Його нащадки одразу виставили будинок на продаж. У газетному оголошенні читаємо таке: «Поверхова кам’яниця між гімназією і костелом на 34 кімнати, з двома фасадами. Продається з приводу родинних обставин…».
«Родинними обставинами» скористувався Авансовий банк, який придбав будинок за 27,5 тисяч злотих ринських. У деяких джерелах установа фігурує як Банк Залічковий (Bank Zaliczkowy). Це була одна з найстаріших фінансових інституцій міста, яка розпочала свою роботу в 1871 році. Свого часу директором банку був знаменитий станиславівський бургомістр Ігнацій Камінський. Установа активно рекламувалась у місцевій пресі. Наприклад, «Газета Підкарпатська» за 1874 рік закликала містян покласти свої заощадження у «Банк Залічковий» під 7 % річних.
Банкіри заробляли не лише на депозитах і кредитах. У величезній кам’яниці було повно місця для заможних квартирантів. Наприкінці ХІХ століття другий поверх орендувала жіноча нормальна школа. Також тут розміщувались кілька класів сусідньої польської гімназії. Коли у 1905 році в місті з’явилась українська гімназія, то першій рік частина занять відбувалась у стінах колишньої кам’яниці Свєнціцького.
У 1910-му банк перебрався до пасажу Егера, а через чотири роки збанкрутував. Після того, як «залічковці» з’їхали, будинок знову став житловим. У часи Першої світової тут вимушено тулилась реальна школа (1916-1918), кам’яницю якої на стометрівці забрали під військовий шпиталь. Останній польський перепис зафіксував тут 14 квартир.
У радянські часи житловий будинок перетворився на адміністративний. В ньому містились: трест «Івано-Франківськсільбуд», обласні профспілкові курси та обласне товариство винахідників і раціоналізаторів.
Тепер тут фондосховища одразу двох музеїв. З боку майдану Шептицького – вхід до збірок Краєзнавчого, а з Низової – до фондів Музею мистецтв Прикарпаття. Тут зберігаються старовинні ікони, скульптури, картини, працюють реставраційні майстерні.
Зовні споруда майже не змінилася. Хіба що розмурували по одному вікну на першому й другому поверхах бічного фасаду. Може, за Австрії у тих кімнатах зберігали банківські гроші? І ще: якщо ви колись будете проходити повз, зверніть увагу на ковану огорожу балкона. По центру побачите монограму із переплетених літер «B» і «Z» – логотип «Банку Залічкового». Фактично – найдавніша зовнішня реклама в місті!
Comments are closed.