На поштівці станиславівського видавництва «Артісти» бачимо початок вулиці Лепкого, яка за Австрії називалась Кілінського. Сьогодні поговоримо про двоповерхову кам’яницю ліворуч, що збереглася донині і має адресу Лепкого, 6.
Вона не належить до пам’яток архітектури, тож інформацію довелося збирати по крихтах, пише Репортер.
Поштівка з колекції Володимира Шулепіна
Фото Ігоря Гудзя
За архітектурною довідкою ми звернулись до архітектора-реставратора Ігоря Панчишина. «Будинок кінця ХІХ століття, тому має всі ознаки еклектики, яку ще патетично називають «історизмом», оскільки рясно нашпигований декоративними архітектурними елементами попередніх стилів, — каже він. — Симетрична композиція головного фасаду з двома слабо вираженими ризалітами є даниною часу. Будинок має пару автентичних металевих балконів. Пропорційні горизонтальні тяги-карнизи точно й делікатно членують фасад по вертикалі».
Дискусійною залишається дата зведення будинку. Поштівка вийшла у 1904-му, і там кам’яниця виглядає завершеною. А ось у переписі, що проводився чотирма роками раніше, її нема. Отже, будинок спорудили між 1901 і 1903 роками.
На той момент він був чи не найбільшим і найкрасивішим на вулиці Кілінського, яку проклали у 1893 році.
За Австрії майже вся вона була забудована одно- і двохповерховими будинками. Виключення становила лише триповерхова німецька школа (теперішня №11), але її тоді ще не було. Зверніть увагу на канави обабіч дороги, що виконували функції ливневої каналізації. Також зауважте старовинний ліхтар — вулиця отримала газове освітлення ще в 1901 році.
А ще кам’яниця на Лепкого, 6 має одну деталь, яку не часто побачиш у Франківську. Ії права торцева стіна підперта масивними контрфорсами*, які виглядають достатньо давніми. В середині 1950-х на перехресті Лепкого і Незалежності спорудили великий будинок із гастрономом на першому поверсі та просторими підвалами-складами. Під час будівництва торцева частина сусідньої австрійської кам’яниці почала просідати, тож її довелось спішно укріплювати.
В кінці 1970-х доля цього будинку взагалі висіла на волосинці. Тоді шукали місце під будівництво обкому, і деякі архітектори планували створити тут новий «радянський» центр, для чого позносити усю довколишню забудову. Обрали інший варіант — на Грушевського — знищивши при цьому один із фортечних бастіонів.
Будівельний бум 2000-х будинок пережив, але змінився на 50%. Весь перший поверх займають сучасні вітринні вікна кількох крамниць, через що кам’яниця стала подібна на торговий центр.
Пардон! Ми ледь не забули згадати власників. У переписі 1910-го вказано, що кам’яниця належить Пінкасу Баннеру. У 1939 переписний лист підписала С. Баннер, єврейка, 1876 року народження, яка постійно мешкала тут із 1932 року. Тоді в будинку налічувалось сім квартир.
Достеменно не відомо, чи Пінкас Баннер спорудив той будинок, чи придбав пізніше. Також ніде не зазначено рід його діяльності. Втім, у «Кур’єрі Станіславовському» за 31 липня 1904 року є замітка про людину із тим самим прізвищем, правда, без імені. Отже, торговець мукою пан Баннер мешкав на вулиці Кривій. Він нещодавно одружився і насолоджувався медовим місяцем, аж доки не отримав своєрідний «весільний подарунок». Вночі до помешкання залізли грабіжники, приспали молодят хлороформом і винесли все, що могли, залишивши голі стіни. Поліція на слід злочинців так і не вийшла.
*Контрфорс (від французької contre force – «протидіюча сила») – вертикальна конструкція у вигляді висунутої вперед частини стіни або вертикального ребра. Призначена для посилення несучої стіни.
Comments are closed.