Останні неандертальці, яким вдалося вижити, багато в чому залишаються загадкою. Утім, чотири печери у Гібралтарі дають безпрецедентне уявлення про те, яким могло бути їхнє життя.
Сорок тисяч років тому в Європі ми були не єдиним видом людей. З нами співіснували ще принаймні два види. Про один із них нам відомо трохи більше – це неандертальці. Кремезні, з важкими бровами, вони були схожі на нас і населяли багато кутків Європи протягом понад 300 тисяч років, пише BBC.
Неандертальці були дуже витривалими. Вони населяли Землю майже на 200 тисяч років раніше за сучасних людей (Homo sapiens). Але останні свідоцтва їхнього існування мають вік приблизно 28 тисяч років. Це дозволяє нам з’ясувати, коли вони остаточно зникли.
Як свідчать скам’янілості, одним з останніх місць населення неандертальців був Гібралтар. Знахідки, виявлені на півдні Піренейського півострова, проливають світло на те, як жили останні неандертальці на Землі.
Нові дані також свідчать про те, що вони були більш схожими на нас, ніж ми уявляли раніше.
Завдяки цьому у 2016 році Гібралтар отримав статус всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Насамперед інтерес представляють чотири великі печери. Три з них практично не досліджені. Але в четвертій, печері Горама, вже багато років ведуться активні розкопки.
“Вони не просто виживали тут”, – розповідає про мешканців печери директор археологічного музею Гібралтару Клайв Фінлейсон.
“Це було у певному сенсі неандертальське місто, – вважає дослідник. – Тут була найбільша концентрація неандертальців, ніж будь-де в Європі. Утім, нам невідомо точно, чи йдеться про десятки людей або кілька сімей – генетичні дані показують, що неандертальці жили невеликими субпопуляціями”.
Те, що вони жили на території Гібралтару, стало відомо ще у 1848 році, коли дослідники виявили череп дорослої жінки. З того часу археологи знайшли кістки ще сімох неандертальців, а також численні побутові артефакти, як-от інструменти, залишки тварин та мушлі.
Знахідки датують залежно від того, де їх було знайдено. Порода в печері Горама має багатометрові шари осаду. Кожен шар відповідає певному моменту геологічного часу. Викопні рештки, виявлені в цих шарах, дозволяють припустити, що неандертальці населяли гібралтарську печеру протягом більш ніж 100 тисяч років. Як показують дані одного з шарів печери, неандертальці залишалися в цьому регіоні найдовше – до 24-33 тисяч років тому. А печера Горама в Гібралтарі є останнім відомим місцем у світі, населеним неандертальцями. Вочевидь, вони населяли й навколишні прибережні райони, але за останні 30 тисяч років вода помітно піднялася, сховавши під морськими хвилями інші скам’янілі свідчення.
“Нам пощастило, що через круті скелі викопні рештки в Гібралтарі збереглися”, – наголошує Клайв.
Клайв, його дружина Джеральдін та їхній син Стюарт ведуть розкопки в цих печерах вже протягом багатьох років. Усі троє – вчені.
Передня частина печери відносно відкрита. Сюди досягають сонячні промені і звідси відкривається вид на океан. Задня частина – темніша і поділяється на кілька кімнат.
Поцілунок кузенів
Як й інші представники їхнього виду, неандертальці, які мешкали тут, не були схожі на наші колишні уявлення про них – грубі, кремезні первісні люди, чиє мовлення нагадувало рохкання, і які могли забити палицями кожного, хто наближався до них. Насправді, як зазначає дослідниця з Університету Колорадо в Боулдері Паола Вілла, вони були дуже схожі на нас. Доведеться позбутися “комплексу вищості”. Генетичні дані підтверджують, що ДНК Homo Sapiens і неандертальців не лише збігалася на 99,5%, але й сучасна людина має в собі певну кількість генів неандертальців.
Це тому, що коли людина розумна прийшла до Європи з Африки, вона зустрілася з неандертальцями і схрещувалася з ними. Мешканці усіх континентів, крім африканського, несуть в собі сьогодні докази цих доісторичних сексуальних контактів.
Кілька років тому я дізналася, що маю близько 2,5% неандертальської ДНК. А загалом у сучасних людей дослідники ідентифікували до 20% генів неандертальців. Печера Горама допомогла зробити більшість з цих відкриттів, а також скласти уявлення про останні роки життя неандертальців на Землі. Рештки, виявлені в печері, дозволяють припустити, що вони активно користувалися дарами моря і полювали на морських ссавців. Дані, опубліковані в січні 2020 року, свідчать, що неандертальці вміли плавати.
Є навіть докази того, що вони полювали на дельфінів, зазначає Клайв Фінлейсон. Як вони це робили, залишається незрозумілим, але ми знаємо, що вони вміли полювати на велику дичину, як-от мамонтів, носорогів, оленів та гірських кіз.
“Більшість слідів від порізів помічено на кістках крил, де небагато плоті. Вочевидь, вони ловили їх заради пір’я”, – пояснює Клайв Фінлейсон. Схоже, вони віддавали перевагу птахам із чорним пір’ям.
Можливо, вони використовували його у декоративних цілях, для виготовлення одягу або прикрас.
Щоб продемонструвати, як саме це відбувалося, Клайв та його помічники реконструювали деякі прийоми неандертальців. Дослідники дістають мертвого замороженого грифа і показують мені, як неандертальці зчищали з нього пір’я тисячі років тому.
Вони обережно видаляють тіло птаха, залишаючи приголомшливий остов з вишуканого чорного пір’я на довжину розкритого крила хижака. Можливо, вони носили це як накидку на плечах, припускає Клайв.
Стародавні митці
Можливо, вони навіть виробляли твори мистецтва. У 2014 році Фінлейсони зробили дивовижне відкриття. Вони виявили на стіні печери Горама позначку, яка отримала назву “неандертальський гештег”.
Це було першим свідченням мистецтва неандертальців, зазначає Джеральдін. Попри те, що малюнок виглядає доволі грубим, Джеральдін запевняє мене, що на його виготовлення знадобилася підготовка.
“Це не випадкова закарлючка, вона є результатом роздумів”, – каже дослідниця.
Коли археологи спробували повторити малюнок, вони виявили, що для створення найглибшої лінії було потрібно 60 штрихів гострим кам’яним знаряддям. “Зрозуміло, що цей знак булу створено з певною метою”, – пояснює Джеральдін.
Подальші відкриття декоративних черепашок, а також пігменту червоної охри на стоянках неандертальців також вказують на можливість існування художнього мистецтва в них.
У 2013 році антропологи дійшли висновку, що під’язикова кістка, яка, як відомо, має вирішальне значення для мовлення, у неандертальців була така сама як і у людей. Стівен Вроу та його колеги з Університету Нової Англії в Армідейлі, в Австралії, пояснили мені, що створена ними комп’ютерна модель вказує на те, що мовлення неандертальців кардинально не відрізнялося від нашого.
Говорячи про своє відкриття, дослідник зазначив: “Ми вважали, що мова є однією з найбільш фундаментальних рис людини. Але якщо неандертальці також мали мову, вони нічим не відрізняються від сучасних людей”.
Якщо вони вміли розмовляти, вони також могли передавати знання, приміром, як виготовляти інструменти. І вони також могли навчити якихось навичок і людей.
Дослідники з Лейденського університету в Нідерландах під керівництвом Марі Сорессі вивчали відомі стоянки неандертальців віком 40-60 тисяч років.
Вони виявили на них уламки реберних кісток оленів, які, ймовірно, використовували для вичинювання шкір тварин та виготовлення одягу.
“Такі кісткові знаряддя дуже поширені… й на стоянках Homo Sapiens задовго після загибелі неандертальців”, – розповідає Сорессі в інтерв’ю BBC Earth.
За її словами, це доказ того, що сучасні люди, зустрівши неандертальців, наслідували їхні знаряддя праці.
Людина розумна спочатку жила ближче до екватора, а тому не мала потреби в теплому одязі. Але неандертальці виживали в холодному європейському кліматі багато тисячоліть до приходу сучасних людей. Дізнатися, як саме вони справлялися з холодом, стало корисною для нас навичкою.
Сорессі, як і багато інших дослідників, впевнена, що контакти з іншими ранніми людьми могли мати вирішальне значення для успішності нашого виду.
“Неандертальці були набагато більш розвиненим видом, ніж ми вважали раніше”, – стверджує Сорессі. – Наука зараз перебуває на переломному етапі, коли ми починаємо усвідомлювати, що коли людина розумна зустріла неандертальців, вона була на одному рівні розвитку з ними у багатьох галузях”.
Останні з неандертальців
Утім, між ними й нами є одна ключова відмінність: людина розумна вижила, а вони – ні. В останні тисячоліття свого існування вони стикнулися з новими викликами, для яких вони виявилися не такими підготовленими, як сучасні люди. Джон Стюарт із британського Університету в Борнмуті посилається на своє дослідження, присвячене різним стратегіям полювання людей і неандертальців. Неандертальці, за його словами, на відміну від людей майже не полювали на дрібну дичину, як-от кроликів. Хоча в печері Горама були виявлені рештки кроликів, Стюарт вважає, що це було радше винятком, ніж правилом. Тактика ближнього бою, яку вони застосовували в полюванні на великих тварин, була не надто корисною для ловлі маленької дичини, потрібної, щоб протриматися, коли іншої їжі бракувало.
“Думаю, людина розумна мала більше технологій для вилову маленької здобичі, яка швидко рухається, як-от сітки або пастки. І коли настали важкі часи, сучасні люди виявилися краще пристосованими”, – пояснює науковець.
“Кожні кілька тисяч років у Європі та Азії клімат різко змінювався від відносно теплого до дуже холодного”, – каже Кріс Стрінгер, який керує дослідженнями походження людини в Музеї природознавства в Лондоні.
“Оскільки це відбувалося знову і знову, вони не встигали нарощувати різноманіття свого виду”, – вважає дослідник.
Це означає, що до того часу, коли неандертальці досягли свого останнього місця проживання на Землі, вони почали вироджуватися – погана новина для популяції, яка й так стрімко скорочувалася.
Крім того, як показало дослідження 2019 року, в них почала знижуватися фертильність.
Це могло бути наслідком недостатнього харчування, оскільки труднощі із зачаттям пов’язані з браком жиру в організмі.
В останні роки це вже булою грою цифр. “Однак проблему вимирання слід розглядати з перспективи тривалого часу”, – додає Клайв Фінлейсон. Можливо, їхня популяція стала такою малою, що вони досягли “точки неповернення”.
На жаль, це означає, що хоча останні неандертальці й жили приблизно так само, як їхні предки багато тисячоліть до них, цих навичок виявилося недостатньо у нових кліматичних умовах.
Це, своєю чергою, мало прямий вплив на їхню здатність до інновацій та поширення культури. Якщо життя стає битвою за виживання, інші речі, як-от культура, втрачають актуальність. В останні роки існування неандертальців на Землі іншому виду людей, тваринам та хворобам було нескладно довершити їхнє знищення. Втім, хоча їхній вид і вважають вимерлим, вони не зникли повністю. Значна частина геному неандертальців залишилася в сучасних людях.
Неандертальці померли, але їхній слід збережеться протягом багатьох тисячоліть.
Comments are closed.