Бургомістр дещо нагадує капітана корабля. Він разом зі штурманом прокладає курс (обирає стратегію розвитку), веде місто по бурхливому морю господарки, а в разі небезпеки останнім залишає капітанський мостик. Які можуть бути небезпеки у міського голови? Та різні! Наприклад захоплення чужинськими військами.
У часи Першої світової багато бургомістрів залишалися в окупованих галицьких містечках, аби разом зі своїми виборцями нести тяготи війни, пише Репортер.
Втім, очільника Станиславова це не стосувалось. Від кінця ХІХ століття нашим містом керував доктор юриспруденції Артур Німгін. В історію він увійшов як перший і останній станиславівський бургомістр-єврей.
Коли спалахнула війна й царська армія стрімко наближалася до міста, шляхетний доктор повівся геть не шляхетно. Мемуарист Сімон Шпунд так описує події, що передували російської окупації. «Міський голова Артур Німгін зайшов у магістрат, де забрав у касі зарплату за кілька місяців наперед. Із повним гаманцем він сказав: «Той, хто має гроші, може врятувати своє життя! Після цього без жодного прощання та в гарному настрої покинув місто».
Невдовзі після австрійського контрнаступу блудний бургомістр повернувся. Але щойно фронт знов наблизився до Станиславова, він хутко зник у напрямку Відня. А потім повернувся ще раз.
З бургомістрів Німгіна зняли вже поляки, аж у травні 1919-го. Та ж він і тут не пропав – працював урядником воєводства.
