Історія

Війна вивісок або як у Станиславові боролися із зовнішньою рекламою

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
У сучасному Івано-Франківську нерідко спалахують скандали, пов’язані з вивісками. Часом вони не відповідають вимогам, бувають надто крикливими й навіть із граматичними помилками.

Сто років тому проблем з ними теж вистачало. Так, у місті велися безкінечні суперечки щодо мови, якою купці повинні були писати назву свого магазину й повідомляти про свої послуги. Станиславівські українці боролися за те, щоб польські купці назви своїх крамниць писали не лише польською, а й українською.

Поляків, своєю чергою, ображало, що українські купці назви своїх закладів не дублювали польською. Так, українські магазини «Народний базар», «Книгарня» на вул. Собєського (тепер вул. Січових стрільців), заклади  «Достава», «Церковна штука» на вул. Смольки (тепер вул. Бачинського) і «Ризниця» на вул. Карпінського (тепер початок вул. Галицької) на своїх вивісках мали тільки один напис – українською. Поляки також з несхваленням сприймали німецькі вивіски, пише ЗК.

До теми: Станиславів 110 років тому: Ялинка проти шопки

Польськомовна місцева преса дорікала Артуру Остерману, власнику кам’яниці за сучасною адресою вул. Січових стрільців, 14, що на її фасаді красувався напис німецькою «Viktoria zu Berlin». Тоді там знаходилось страхове товариство, яке й розмістило таку вивіску. Через усі ці мовні баталії більшість закладів Станиславова мала вивіски з написами трьома мовами, щоб нікого не образити.

До теми: Поштівки старого Станиславова. Цього ви ще не бачили…

Газета «Кур’єр Станиславівський» від 21 вересня 1913 р.
Підготувала Олена БУЧИК

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.