Ведмеді, русалки та хлопчики у стилі ню

В одному з куточків парку Військових ветеранів у Франківську лежить дещо незвична купа каміння. Що це? Відповідь проста – зруйновані скульптури. За радянських часів парки міста прикрашали численні фігури людей, тварин і навіть містичних істот. Вони не несли жодного ідеологічного навантаження, а просто слугували оздобою скверів і дитячих майданчиків. Для виготовлення цього «щастя» зазвичай використовували недовговічні матеріали, тому тепер їх можна побачити лише на старих фото.

Вандали проти піонерів

У 1949 році комунальні служби Станіслава привели в порядок міський парк імені Шевченка. Поруч із клумбами, алеями та пам’ятниками вождям постав так званий піонерський майданчик.

Зовні він нічим не відрізнявся від інших – гірка, гойдалки, грибочки, лавочки. Проте був один атрибут, який цілком і повністю виправдовував назву. Вхід на дитячу галявину пильнували піонер з піонеркою. Це були дві окремі скульптури юних горністів. Невідомий автор справедливо вирішив, що оскільки майданчик літній, то й одягти дітей треба відповідно сезону – у шорти та сорочки, із неодмінними піонерськими галстуками.

Аби зберегти скульптури від передчасного руйнування, їх поставили на високі «противандальні» постаменти. Втім, це виявилось ненадійним захистом від паркових хуліганів, і згодом дирекція парку демонтувала побитих піонерів.

Фотогенічні тварини

Дитячі майданчики були не лише у центральному парку. Своїми атракціонами міг похвалитись і парк Піонерський (нині – Військових ветеранів). Щоправда, головними атракціонами там були статуї тварин. Особливою популяр­ністю у малюків користувалась скульптурна група із ведмедями. То був великий пінь, на якому примостився дорослий ведмідь, та двійко ведмежаток по боках, які намагалися вилізти до тата (чи мами). Постамент був невисоким, і тому залишилося багато фото 1950-60-х років із дітьми, які «підкорили» монумент.

Ведмеді протрималися відносно довго – остаточний «капець» їм прийшов на початку 1980-х. І саме про їхні жалюгідні рештки йшлося на початку статті.

Для повноти картини додамо, що аналогічний пам’ятник прикрашав уже знайомий нам майданчик у парку Шевченка.

До кам’яної фауни Піонерського парку слід віднести і монументального оленя. Він також неодноразово ставав фоном для дитячих фото і так само не дожив до наших часів.

Без весла та купальника

Хрестоматійним атрибутом радянських парків є дівчина з веслом. Івано-Франківськ теж мав свою, правда, без весла та, що цікаво, без одягу. Місце, де вона стояла (чи лежала) теж було незвичним – посеред озера в парку культури та відпочинку.

З водної гладі стирчав острівець у формі мушлі, на якому відпочивала гола дівчина. Чи була вона русалкою, чи звичайною нудисткою – однозначно сказати важко. Принаймні, на фото хвоста не видно.

Хто створив скульптуру? Що (чи кого) вона мала символізувати? Відповідь на це запитання не дає жоден із старих путівників. Єдине, що вдалось з’ясувати, – її встановили у 1970-х і «плавала» вона до кінця наступного десятиліття. Можливо, сьогодні дівчина припадає пилом у якомусь складському приміщенні та досі мріє розпочати новий купальний сезон.

Балада про хлопчика з піпіскою

У скверику, що біля магазина «Природа», сьогодні можна побачити приземкуватий квадратний постамент. Колись там була статуя, що мала довгу та складну долю.

Усе почалося на зламі 1940-1950-х років, коли впорядковували центр міста. Тоді на місці зруйнованого єврейського будинку розбили невеличкий сквер та прикрасили його скульптурною групою. На метровому постаменті сидів голий хлопчик, якого інший голий хлопчик поливав водою з глечика. Простояла вона близько 20 років і була демонтована через неестетичний вигляд.

Але центральна клумба скверику порожніла недовго. На початку 1970-х постамент увінчало творіння скульптора Світлани Топоркової та архітектора Софії Соколовської. Офіційна назва пам’ятника була «Хлопчик з собач­кою». Але оскільки той малюк був абсолютно голим (та ще й стояв у кущах), то до нього одразу намертво приклеїлось прізвище «хлопчик з піпіскою».

Скульптура не пережила буремних дев’яностих. Хулігани відбили хлопчикові цюрик, зламали руку та жорстоко познущалися над песиком. Понівечену пару перевезли до будинку на Січових стрільців, де її протягом кількох років можна було бачити через вітринне скло. Потім там відкрився магазин, а скульптура переїхала десь до приватного гаража.

Допоможіть з ідентифікацією

Продовжимо піонерську тему. На світлині добре видно хлопчика, подібного на молодого Володю Ульянова, який гладить чи то коника, чи то ішака. У правій руці піонер щось стискає, і це щось є головною загадкою скульптури. Воно нагадує шапку, яку хлопець зняв, коли впрів. Ще воно подібне на хліб «Дарницький», яким зараз будуть годувати коня/ішака. А ще воно може виявитися кам’янюкою, якою цей «Володя» за мить засадить тварині межи очі, аби знала…

Проте таємниці на цьому не вичерпуються. Фото зберігається в колекції Олега Гречаника. Попередній власник казав, що це десь у Станіславі, але де саме – не пам’ятав. Допоможете?

У статті використані ілюс­трації з колекцій Олега Гречаника, Романа Білана, Романа Діди, Зеновія Соколовського, Романа Водвуда