За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей. Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу.
Але Станиславів назавжди лишився для них рідним, пише Репортер.
Станіслав Потоцький (1660-1683) – староста галицький, ротмістр війська коронного – найперший і, напевно, найяскравіший уродженець міста.
Народився Станіслав Потоцький у 1660 році в родині польського магната Андрія Потоцького і Анни з Росінських.
Назвали його на честь діда, великого гетьмана коронного Станіслава Ревери Потоцького.
Дитячі роки Станіслав провів у родинному дерев’яному замку, який стояв на місці нинішньої катедри.
Уродженці Станиславова. Арнольд Кордюм – кіноактор, режисер, сценарист
У 1669 році при місцевій колегіаті була відкрита академія, яка вважалася філією Ягеллонського університету в Кракові. Розташовувалась вона на місці нинішнього будинку на Галицькій, 41. Молодий граф був одним із перших учнів цієї академії.
По її закінченні у 1677 році Станіслав отримав посаду Коломийського старости. Того ж року батько відправив його у подорож Європою. Через Угорщину молодий шляхтич їде до Італії, відвідує Рим та отримує аудієнцію у папи Інокентія XI. Як польському посланцеві папа подарував йому мощі святого Вінцента і дав своє благословення.
Відтак Потоцький поїхав до Франції та Фландрії (Бельгія). Дорогою йому чудом вдалося залишитись неушкодженим, коли 27 липня 1678 року біля Брюсселя на кораблі, яким він плив, вибухнув порох.
Уродженці Станиславова. Єжи Курилович – один із найвідоміших лінгвістів XX сторіччя
Додому Станіслав повернувся у 1679 році, привіз мощі святого Вінцента й кілька картин фламандських майстрів. Ці полотна прикрашали покої палацу Потоцьких до 1801 року, коли місто перейшло у власність держави. Одна з картин – невідомого художника «Віз з сіном» – і нині експонується в музеї мистецтв Прикарпаття.
Мощі святого Потоцький подарував колегіаті, а Вінцент був проголошений патроном міста.
Також у 1679 король надав Станіславу посаду галицького старости і військовий чин королівського ротмістра.
У 1681 і 1683 роках Станіслав Потоцький був депутатом сейму, де відстоював інтереси міста. Перебував при дворі короля Яна III Собеського.
У 1683 році, коли турецька армія взяла в облогу Відень, австрійський імператор Леопольд попросив допомоги у поляків. Станіслав Потоцький у битві очолював гусарську хоругву. Під час атаки 12 вересня 1683 року він загинув від ворожого ядра, за іншою версією – отримав смертельний шабельний удар.
Тіло Станіслава забальзамували та відправили додому. Серце й нутрощі урочисто поховали у костелі францисканців у Відні.
У Станиславові відбувся пишний похорон. Оскільки кам’яний костел ще не був побудований, останки зберігались у саркофазі в дерев’яній церкві. У 1703 році їх перенесли до крипти колегіати, тобто парафіяльного костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Андрія і Станіслава, тепер – музей мистецтв Прикарпаття.
