У Музеї караїмської історії та культури в Галичі провели семінар на тему «Автентична Караїмська або втрачені двері старої вулиці», а також відкрили тематичну виставку. Під час семінару дійшли думки, що автентинчі будинки на вулиці Караїмській у Галичі потребують збереження.
Тематику семінару обрали не випадково, оскільки караїми спільно з представниками інших національностей творили історію міста. Із середовища галицьких караїмів походить ряд відомих релігійних діячів, правників, науковців, пише Галичина.
Галич є одним із тих історичних міст, в якому компактно впродовж століть проживала громада караїмів. Нагадаємо, що на сьогодні збереглися караїмське кладовище (зерет) та пам’ятки їхньої матеріально-побутової культури (частково експонуються у Музеї караїмської історії та культури та зберігаються у відділі фондів НЗ «Давній Галич»). На місці, де колись стояла кенаса громади, встановлено пам’ятний знак.
Читайте також: Субота в Галичі. Як ми шукали княжі місця (ФОТО)
У краєзнавчому дійстві, який модерувала наукова співробітниця музею Надія Васильчук, взяли участь наукові співробітники як цієї установи, так і відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич».
Безперечно, історія галицьких караїмів цікавитиме всіх небайдужих до локальної минувшини, вона є одним з туристичних «магнітів» міста і займає свою нішу в переліку туристичних маршрутів. Зокрема, з містобудівного огляду дільниця, в якій проживали караїми (сучасна вулиця Караїмська), є досить цікавою для дослідника. Ще тепер жителі й гості міста можуть побачити збережені будівлі, відчути атмосферу цього району. Попри вкраплення забудов пізніших періодів караїмську дільницю можна порівняти з відповідними аналогами музеїв просто неба.
До теми: Останні з караїмів
На вулиці збереглося вісім житлових будинків, в яких проживали караїми. То взірці архітектурної забудови міста на початку ХХ століття: з одного боку, вони є типовими прикладами міщанської забудови, з другого, – мають свої особливості (зокрема ґанки, двері та облицювання вікон). Ці домівки тепер перебувають у приватній власності, а їхні господарі не є караїмами – відповідно питання збереження автентичного вигляду будинків не є для них пріоритетом. Вони поступово осучаснюють ті споруди, зокрема здійснюють заміну оригінальних вікон та дверей, змінюють вигляд фасадів. Зафіксовано наразі лише один позитивний приклад розуміння власників цих будівель до потреби збереження й відтворення їхнього автентичного вигляду.
Отож під час заходу науковці обговорили актуальні проблеми збереження автентичної забудови вулиці, окремих архітектурних елементів будинків. На часі – питання занесення будинків караїмських родин до переліку нововиявлених об’єктів культурної спадщини. Згодом постане потреба виготовлення облікової документації на пам’ятки і внесення їх до реєстру пам’яток місцевого значення, укладення охоронних договорів з власниками будівель. Більша частина з цих питань перебуває в площині відповідальності органів місцевого самоврядування (Галицької ТГ) і є реальною для виконання, особливо тепер, коли готується генеральний план розвитку міста.
Читайте: Караїми Галича: ті, що селилися на березі річки
Також обговорено можливість реалізації позитивного досвіду інших міст та громадських об’єднань, які працюють над відновленням первинних елементів (дверей та вікон) у пам’ятках архітектури, замінюючи раніше встановлені металопластикові вироби, які спотворили вигляд об’єктів міської історії.
Важливими будуть і чергові кроки, які заплановано здійснити в найближчий період, а саме – фотофіксація зовнішнього вигляду наявних будинків, їхніх прикрас. Передбачено робити це періодично – з тим щоб оцінити вплив часу на будівлі, як і дії їхніх власників щодо них.
Караїмська вулиця є однією з давніх вулиць, які формують образ міста над Дністром. Вона розвивалася разом з ним, підпадала під вплив різних архітектурних проєктів (зокрема, руйнацій караїмської кенаси і народного дому для спорудження дев’ятиповерхового житлового будинку). Для сучасників і нащадків важливо зберегти те, що є, що ще зосталося, оскільки без автентичного вигляду тих будівель на цій маленькій вулиці чи – гірше – внаслідок їхньої руйнації вона втратить своє історичне значення.
І це буде втратою не лише локального масштабу. Адже чи в Галичині, чи в Україні практично вже немає такої збереженої архітектурної автентики спільноти, яка вже зникла.
Comments are closed.