Історія Статті

Слідами старого Станиславова. Будинок Вольфа Бреннера

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Знаєте, чим відрізняється пам’ятка архітектури від пам’ятки історії? Якщо споруда збудована понад 50 років тому, належить до певного стилю і має цінність, то це – пам’ятка архітектури. А якщо там жив якийсь визнач­ний діяч, то це вже пам’ятка історії.

Втім, якщо особистість дуже відома, то їй у будинку навіть мешкати не треба – досить туди зайти!

Слідами старого Станиславова. Будинок Вольфа Бреннера
Поштівка з колекції Володимира Шулепіна

Кам’яниця № 3 на Вічевому майдані – два в одному – пам’ятка історії та архітектури. Її збудували у 1880-х на замовлення Вольфа Бреннера. Він був лікарем і в документах зазначав, що є доктором медицини. Особливих прикрас споруда не має. Архітектурний опис будинку досить стислий: «Триповерховий, по фасаду одинадцятивіконний. У плані П-подібної форми. Разом із прилеглим від вулиці Січових Стрільців будинком утворює каре з внутрішнім двориком. В основу зв’язку між приміщеннями покладено анфіладно-коридорний принцип. Перший поверх рустований, прикрашений лопатками та підвіконними нішами. Вікна прямокутні, декоровані футринами й сандриками*. Стиль – неокласицизм. Автор невідомий».

Читайте також: Слідами старого Станиславова: Казарми артилерії

У 1892-му кам’яницю придбав Озіяш Блюменфельд, єврейський підприємець, що мав млин на Бистриці. Перепис 1900 року зафіксував, що у будинку мешкали дев’ять родин, із власником включно. Перший і частину другого поверху займали офіси. На старій поштівці бачимо, що балкон прикрашає транспарант із рекламою «Банку торгівлі і промислу». На початку ХХ століття кілька кімнат знімало українське товариство «Руська бесіда», засноване «для плекання товариського життя та скріплення і піднесення національного духу».

9 грудня 1903 року будинок прийняв гостя – київського композитора Миколу Лисенка, підданого Російської імперії, який здійснював турне по Галичині з нагоди 35-річного ювілею своєї музичної та громадської діяльності. Ось як описав його візит очевидець Левко Лопатинський: «Ювілят задержався там (у Станиславові – Авт.) лише на три години. На двірці зелізниці зібралися тисячки публики і утворили довгий шпалір, який порядкували «Соколи» (українське патріотично-спортивне товариство – Авт.). Ювілята випроваджено шпаліром до почекальні І кляси, серед невмовкаючих криків «Слава», і тут по привітній промові вручили йому панночки китицю квітів.

Читайте також: Слідами старого Станиславова: Будинок «Широка брама»

З двірця довгий ряд повозів завіз гостя до дому «Руської бесіди», прикрашеного хоругвами, зеленню і малюнками і тут подав посол-селянин п. Гурик хліб-сіль достойному гостеві. Місцеві товариства і селянські хори та «Соколи» з околиці представилися ювілятові і складали привіти. Потім засіли до обіду, під час якого співали напереміну селянські хори, «Боян», а «Соколи» в відзнаках продефілювали перед ювілятом, співаючи свій сокільський марш. При обіді підношено численні тости в честь ювілята, а він, занявши слово, висказав свою велику радість, що бачить галицьку Русь-Україну такою розбуд­женою та сильною, що може сміливо глянути в очі будучині».

Слідами старого Станиславова. Будинок Вольфа Бреннера
Фото Ігоря Гудзя

Сьогодні про перебування у кам’яниці Миколи Лисенка нагадує меморіальна таблиця, відкрита у 1992-му – в день святкування 150 річниці композитора.

А нещодавно на фасаді будинку з’явилась ще одна дошка – Івану Пришляку, який тут мешкав. За 20 років керування обласним управлянням громадського харчування, яке очолив на початку сімдесятих, він фактично створив тодішнє кулінарно-ресторанне обличчя Івано-Франківська. Ось стислий перелік його основних досягнень: запровад­ження мережі магазинів «Прикарпатський коровай», що славились на всю Україну, побудова культового «Молочного кафе», яке завдяки оригінальному дизайну та асортименту стало візитівкою міста, відкриття ресторанів «Бистриця» «Ювілейний», «Україна».

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.