Історія

Прикарпатські науковці дослідили три чернечі печери ХІІ – ХІІІ ст (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Карпатська історико-археологічна експедиція Інституту історії, етнології і археології Карпат ПНУ в складі Миколи Кугутяка, Богдана Томенчука, Бориса Хруслова та Романа Кобильника провели польове обстеження оборонного скельно-печерного монастирського комплексу в селі Поділля Галицького району. Дослідження тривало впродовж 2009–2010 та 2021–2022 років.

Обстеження пам’ятки дало змогу розширити наші уявлення про особливості унікальної чернечої обителі, виявити іконографічні наскельні рельєфні образи ХІІ – ХІІІ ст, повідомили в ПНУ, пише Репортер.

Досліджувана пам’ятка має трьохрівневу структуру: нижню – печерну; середню – наземну у вигляді внутрішніх оборонних дворів; верхню, що складається з оборонних укріплень з напільного, східного боку.

Детальне вивчення чернечої оборонної пам’ятки дало змогу виявити три викуті в скелі печери. Всі вони мають вхід з південної сторони. Перша з них має вигляд продовгуватої зали, по лінії південь-північ, що сягає в довжину 14,5 м, шириною 2,2 – 3,5 м, висотою 2,5 – 3,5 м. Вхід до печери заввишки 2,2 м, ширина внизу становить 1,3 м, звужуючись у верхній частині.

На зовнішніх стінах біля печери колись були нанесені численні знаки, символи, образи, сліди яких ще вгадуються сьогодні.

Ліва, західна, стіна печери становить особливий інтерес. Біля самого входу до печери на першому скельному виступі зауважено заглиблене і оконтурене рельєфне зображення Пресвятої Богородиці, яка тримає на лівій руці маленького Ісуса.

Праворуч від рельєфного зображення 40-сантиметровий виступ, який відділяє образ Богородиці від ще одного зображення, очевидно, Ісуса Христа. Саме така іконографія Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа притаманна більшості відомих нам ікон намісного ряду іконостасів, що дійшли до нас з ХVІ – ХVІІ ст, і євангельських мініатюр ХІV – ХV ст.

 

Зважаючи на те, що рельєфи нанесено на вапнякову скельну стінку печерного храму, вони виконані в узагальненому вигляді, до того ж рельєфні зображення дійшли до нас пошкодженими, з втратою багатьох елементів. Висота скельних образів сягає одного метра, ширина до 50 см, глибина рельєфу більше як 10 см. Образ Богородиці, ближче до входу тому краще освітлений, образ Христа ховається в тіні печери, особливо у верхній частині.

Сорок сантиметрів вище над рельєфами викуто дві ніші (40х50 см), ймовірно, для ікон і свічок.

Через три метри від входу у західній стінці вирубано в скелі пристінну лаву довжиною 2,5 м, шириною 0,85 м, висотою 1,2 м, яку часто означують як «лежанку», хоча первісно вона могла мати інше призначення.

Ліворуч від пристінної лави на стінці вирізьблено двораменний хрест, висота вертикального рамена 0,32, горизонтального – 0,25 м. Важливо зазначити, що хрест має трикутне завершення рамен, вістря якого спрямоване в середину.

Такі хрести мають давнє походження. На Близькому Сході і в Криму вони висічені на кам’яних плитах VII – VIII ст., чимало їх нанесено на скельних святилищах Карпат, разом з тим вони трапляються на пам’ятках давнього Галича ХІІ – ХІІІ ст, зокрема на кам’яних блоках церкви Святого Пантелеймона, де виявлено більше як тридцять таких хрестів.

Ліворуч від хреста розташований наскельний плоскоріз у вигляді розп’яття Христа, а внизу, під хрестом, дві постаті представлених – ліворуч – Пресвятої Богородиці, праворуч апостола Івана. Все наскельне графічне зображення має 0,45 м висоти і 0,30 м ширини. В нижній частині печери виявлено заглиблене й оконтурене наскельне зображення групи людей.

Отже, печера має своєрідні два відділення.

Якщо перше з них є храмом-каплицею, з унікальними рельєфними зображеннями то друге очевидно мало побутове призначення з використанням відкритого вогню для опалення і приготування їжі.

Друга печера розташована у скельному виступі, що південніше від першої, неподалік зовнішнього скельного комплексу. Вона не одразу помітна, бо вхід до неї знаходиться на висоті близько п’яти метрів від рівня землі. Печера простягається вглиб скелі близько 20 м по лінії південь-північ, після чого звужується і заглиблюється.

Третя печера у вигляді вузького скельного проходу знаходиться за 20 метрів на захід від другої. Прохід сягає близько 15 метрів по лінії південь-північ з поворотом вліво і вглиб. Друга і третя печери потребують детального вивчення.

З усіх виявлених досі оборонний скельно-печерний комплекс в селі Поділля є найоригінальнішою пам’яткою, що досі зберегла сліди середньовічного печерного монастиря з настінними рельєфними зображеннями святих християнських символів і образів, який до того ж мав оборонний характер.

Подальше археологічне й історичне вивчення пам’ятки, зазначають науковці, відкриє ще чимало невідомих сторінок його багатовікової історії.

Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні