Ця історія описана у книзі Степана Пушика «Блискавиці б’ють у найвищі дерева».
На початку 1970-х в Івано-Франківську жив Микола Сакадел, який дружив зі знаменитим композитором Володимиром Івасюком. Але тоді Івасюка ще не впізнавали на вулицях. Композитор часто приїздив в гості до товариша.
Одного разу вони гуляли в ресторані «Карпати», що на Галицькій. Пізніше він називався ресторан «Ювілейний», а зараз там офіс «Ідея банку», що навпроти головного корпусу медуніверситету. У закладі була жива музика. Зазвучала «Червона рута», але і музиканти, і вокаліст страшенно фальшивили. Друзі цього не винесли та вирішили показати лабухам, як треба грати. Попросили дати їм інструменти. Далі відбувся приблизно такий діалог:
– А ти хто такий?
– Володимир Івасюк.
– Ти – Івасюк? Та ти ще шмаркатий бути Івасюком!
А далі була гостра перепалка. Один із п’яненьких відвідувачів ресторану вирішив, що ці двоє чіпляються до музикантів, підійшов і без зайвих роздумів заїхав композитору в чоло. Івасюк ударив у відповідь. З-за столиків підірвалась ціла компанія і зачалася грандіозна бійка.
Івасюк з Сакаделом героїчно відбивались, але сили були нерівні, тож вони подалися на вихід. А тут дорогу їм перегородив швейцар, колишній «працівник органів», який подумав, що хлопці тікають, бо не хочуть платити. Викликали міліцію, перевірили документи, усе з’ясувалось. Музиканти і гості ресторану довго не могли повірити, що намагалися відгамселити автора «Червоної рути».
Comments are closed.