Люди, імені яких… І знову з життя пам'ятників і вулиць Івано-Франківська (ФОТО)

Продовжуємо розповідь про пам’ятники відомим людям, що стоять на однойменних вулицях та площах Франківська.

Цього разу поговоримо про вченого, митрополита і двох літераторів. При чому останні продубльовані у двох примірниках, пише “Репортер“.

На паркових алеях

За німецької окупації центральний міський парк називався іменем Франка. Коли нацистів вибили, перед більшовиками постала дилема – Каменяр був великим письменником, але ж цю назву дали німці, тож її не можна лишати. Тому парк оперативно перейменували на «культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка».

У 1949 комунальники здійснили грандіозну реконструкцію, під час якої встановили кілька гіпсових бюстів. Серед радянських партизанів і підпільників з’явився також пам’ятник Кобзареві. Він стояв наприкінці алеї, що провадила до парку з боку сучасної вулиці Чорновола, у невеличкій «кишеньці». Час від часу його фарбували і він міняв колір на срібний, бронзовий, золотий. Поруч встановили кілька лавочок, де любили відпочивати мами з маленькими дітьми, через що пам’ятник набув камерного, родинного характеру.

Люди, імені яких… З життя пам’ятників і вулиць Івано-Франківська

Коли Україна здобула незалежність, почались розмови, що Кобзар гідний кращого пам’ятника, ніж скромний бюст у парку. Провели кілька конкурсів проєктів, сперечалися про місце розміщення – парк, Вічевий майдан чи площа перед Білою хатою. Найкращим визнали проєкт Володимира Довбенюка і Сергія Полуботька, але… забракло грошей.

А перед тим діаспорний канадський скульптор Лео Мол подарував Франківську свою скульптуру Шевченка. Фактично, це була копія статуї, яку він зробив для міста Оттави. Заморський подарунок викликав жваві суперечки щодо своєї мистецької вартості, адже пам’ятник сподобався не всім. На власний проєкт коштів у міському бюджеті так і не знайшлося, тож 22 травня 2011 року у парку поставили витвір Лео Мола – подарованому коневі у зуби не дивляться.

Два Франка

Назву Івано-Франківськ наше місто носить з 1962 року. За логікою, під цю подію мали б відкрити великий пам’ятник Каменяру, але більшовицька влада чомусь зволікала. Лише у 1978 у невеличкому скверику на Франка встановили скромний бюст роботи скульптора Болюка.

Але цього було явно замало. Ідеї гідно вшанувати Каменяра назрівали давно. Ще на початку вісімдесятих розглядали кілька проєктів, серед яких обрали роботу київських скульпторів. Втім, збунтувалась місцева інтелігенція, яка побачила там схожість з пам’ятником Пушкіну в Москві. Автори кілька разів переробляли макет, але він так і не пройшов.

Новий конкурс 1989 року виграли львів’яни – скульптори Володимир Посікіра, Любомир Яремчук та архітектор Василь Каменщик. Незабаром розвалився СРСР, Україна поринула у хаос економічної кризи та гіперінфляції. Довший час не могли найти гроші на пам’ятник, тож відкрили його лише в 1995 році.

Мало хто знає, що площа перед готелем «Надія», де його встановили, називається площею Івана Франка, хоча жоден будинок туди не приписаний – усі вони належать до вулиці Незалежності. А ще цікаво, що заради бронзи для скульптури переплавили статую Леніна, що колись стояв перед готелем. Хоч якась користь…

Він бачив людей наскрізь

Була колись у Франківську вулиця Жукова, якого хтось вважає маршалом перемоги, а хтось – м’ясником, який не зважав на людські втрати. У 1995 році вулицю перейменували на Пулюя. Це видатний український вчений, який народився на Тернопільщині. Був професором Празького політехнічного університету, стояв у витоків нового напрямку – електротехніки. Саме його вважають справжнім відкривачем рентгенівських променів, які пізніше запатентував Вільгельм Конрад Рентген.

Вирішальним аргументом для перейменування вулиці стало те, що вона впирається в один із корпусів університету нафти і газу – найбільшого технічного вузу Прикарпаття. Тому ім’я видатного фізика тут дуже доречне.

Олень, монстр, комсомольці. Пам’ятники, яких уже не згадає Франківськ (ФОТО)

Ще у 2008 році у науковців університету Василя Мойсишина та Стефана Пілки виник задум встановити наприкінці вулиці Пулюя пам’ятник вченому. Збір коштів тривав сім років, долучалися прості люди, громадські організації, депутати. Відкриття відбулось 21 вересня 2015 в рамках урочистостей з нагоди 48 років заснування вишу.

Архітектору Володимиру Гайдару і скульптору Миколі Обезюку вдалося зробити дуже акуратний і стильний пам’ятник. Погруддя Івана Пулюя стоїть на невисокому постаменті, який пронизують рентгенівські промені. Хоча, тут їх доречно назвати «пулюївські». Нижче бюста прикріплена таблиця зі словами вченого: «нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди, вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

Шептицький на місці сонечка

Майдан Шептицького може претендувати на роль найгарнішої площі Івано-Франківська. Тут містяться три пам’ятки архітектури національного значення – катедра, єзуїтський колегіум і костел, де тепер музей мистецтв Прикарпаття. Митрополит Шептицький є одним з провідних українських діячів ХХ століття. Пам’ятник йому так і просився на цій площі. Художник Назар Кардаш навіть намалював картину, де майдан Шептицького прикрашає статуя митрополита.

І живописне пророцтво здійснилось. У 2015 виповнилось 150 років з дня народження владики Андрея. З цієї нагоди у Франківську відкрили пам’ятник Шептицькому роботи львівського скульптора Степана Федорина. Аби звільнити місце, довелось перевезти на Вали ковальську скульптуру «Великоднє сонечко», яка тут раніше стояла.

Крах совітського підпілля у Станіславі – як це було (ФОТО)

Вартість пам’ятника, разом з впорядкуванням прилеглої території, становила близько мільйона гривень. Є у скульптури свій невеличкий секрет. Митрополит зображений у компанії дітей. Якщо уважно придивитись, то на грудях у дівчинки можна побачити лілею, а обкладинку книги, що вона тримає в руках, прикрашає святий Георгій. Це пластові ознаки, які нагадують, що Шептицький всіляко підтримував цей молодіжний рух. Франківські пластуни спеціально просили скульптора якось підкреслити цей факт і митець погодився.