У Львові є популярна легенда про чорну труну. Колись у ратуші засідав так званий лавничий суд, який розглядав кримінальні справи і мав право виносити смертні вироки.
Одного разу лавники засудили до страти людину, яку звинувачували у вбивстві. Чоловіку відрубали голову, а згодом з’ясувалося, що він не винний. Після того у ратуші завівся привид – чорна труна, яка вночі літала залами й лякала сторожу страшними стогонами. Аби не повторювати помилок у майбутньому, судді помістили великий напис на обкладинці лавничої книги «Пам’ятай про чорну труну!», пише Репортер.
Франківськ теж мав свою «чорну труну», тільки вона не літала по магістрату, а стояла перед будинком ОДА, у народі – Білою хатою.
На початку 1990-х у прикарпатських селах точилася запекла боротьба за церкви між греко-католиками і православними автокефалами. Письменник Тарас Прохасько згадує: «Тоді відбувалася кількарічна громадянська війна. При чому ті православні переважно були дітьми і внуками недавніх греко-католиків. Значна частина цього бедламу – це війна за майно. Тобто частину церков повертали греко-католикам, частину не віддавали, частину захоплювали греко-католики, частину обороняли православні…».
Один з таких епізодів відбувся у 1992 році. Громада села Чорні Ослави не змогла поділити церкву і цвинтар – одні віряни не давали односельцям ховати померлих іншої конфесії. Дійшло до того, що до Франківська родичі привезли труну із покійною 96-річною пані Козловською, яку поставили перед ОДА. Обласні чиновники довго не могли погасити конфлікт, і труна простояла на вулиці аж дев’ять днів. Нарешті селяни якось домовились, і пані Козловську поховали на рідній землі, за християнським звичаєм.
