Під час реставрації давніх європейських замків час від часу знаходять людські кістки, замуровані у стінах. Згідно з висновками експертів, скелети належали жінкам, навіть молодим дівчатам, при чому в кам’яний мішок їх поміщали ще живими. За яку таку страшну провину бідолашних юнок ховали живцем?!
А ні за яку! Просто тоді була така жахлива традиція, пише Репортер.
При будівництві замку туди замуровували незайману дівчину, аби мури фортеці були так само неприступні, як дівоча цнота. Робилося це все за спеціальним ритуалом, в обов’язковій присутності інженера-фортифікатора та придворного мага. Подейкують, що подібне «начиння» є в Хотинській та Білгород-Дністровській фортецях.
А що наш Станиславів? Ні, цього жахіття тут не було. По-перше, фортецю зводили в середині XVII століття, коли Європа вже більш-менш цивілізувалась, і страшна традиція “вийшла з моди”.
По-друге, Андрій Потоцький і Франсуа Корассіні були людьми інтелігентними, освіченими й на такий гидотний вчинок не здатними. По-третє, історики не згадують про жоден людський скелет при знесенні укріплень австрійцями.
Ну й нарешті, останній аргумент. Станиславів вороги без проблем займали у 1707, 1712, 1734, 1764, 1768, 1769, 1772, 1809 роках. Не фортеця, а якийсь прохідний двір.
Автор: Іван Бондарев
Легенди Станиславова/Івано-Франківська. Зустріч на тихій вулиці
