У спогадах колишнього номенклатурника Ярослава Федорчука «Волинянин» є багато цікавих історій про стосунки у середовищі комуністичної верхівки. Одна з них трапилася в середині 1960-х років. Тоді другим секретарем ЦК компартії України був такий собі Микола Соболь.
Посада, яку він займав, вважалася доволі високою, тож дядечко любив демонструвати свою владу, де тільки міг, пише Репортер.
Якось він приїхав на коломийський завод «Сільмаш». Проходячи по подвір’ю, знайшов великий сталевий болт, що валявся в багнюці під ногами. Він підняв залізяку, загорнув у газету та привіз на пленум обкому – як матеріальний доказ безгосподарності заводського керівництва.
Обком у ті часи містився на вулиці Грюнвальдській. У великій залі, при скупченні обласного, міського та районного начальства, Соболь вийшов на трибуну та поліз у портфель, аби продемонструвати усім той нещасний болт. Але там його не виявилось! Хтось із місцевих функціонерів, ризикуючи власною кар’єрою, поцупив залізяку, напевно, сподіваючись, що столичний гість про неї забуде.
Соболь волав, як різаний. На горіхи дісталося всім, а особливо – першому секретарю франківського обкому.
Образи київський чиновник не забув, і відтоді його приїзди на Прикарпаття завжди були для місцевої верхівки справжнім випробуванням.
