Цю історію розповів відомий збирач станиславівських поштівок Володимир Шулепін. Якось до нього зателефонував колекціонер М. і повідомив, що має унікальну листівку, пише Репортер.
«Ти такого ще не бачив! То є повінь на вокзалі, десь тридцяті роки!».
Шулепін насторожився. Для пристойної повені треба, щоб річка вийшла з берегів. Але де обидві Бистриці, а де вокзал? Втім М. не вгамовувався. Мало того, він був готовий продати супер-листівку за 40 доларів. Для порівняння – середня ціна поштівок польського періоду коливається десь у межах 10-15 американських грошей.
Та покажіть мені колекціонера, який би не прагнув мати раритет! Тому Шулепін погодився на зустріч. І от, ледь не тремтячими руками, продавець дістає з папки поштівку:
«Ось, справжня повінь – вода ллється!».
Однак досвідчений колекціонер ейфорії не розділив. Річ у тому, що поштівку робило видавництво «Сполшезна штука» з Перемишля. А ця фірма одні й ті самі види тиражувала у різних варіаціях. Наприклад, вокзал виготовили у сепії, зеленого кольору, чорно-білого та у вигляді фотопоштівки.
На всіх, крім останнього, привокзальна площа абсолютно суха. Робили їх з фотопоштівки, але й там, якщо детально придивитись, повінню й не пахне. Просто пройшов дощ, асфальт мокрий, трохи блищить. Сенсації не вийшло, до того ж, такий екземпляр у Шулепіна вже був.
До речі, з часом колекціонеру М. таки вдалося отримати справжній раритет, що не має аналогів серед франківських збирачів старовини. Але то вже інша історія.
Поштівки з колекції Володимира Шулепіна
Comments are closed.