Згідно з тлумачним словником, анекдот (від грецького «анекдотос» – не виданий, той, що не підлягає розголосу) – це стисле дотепне оповідання про якусь смішну подію, із несподіваним чи парадоксальним фіналом.
Більшість населення старого Станиславова становили євреї. Ця нація має відмінне почуття гумору, доказом чого є безліч єврейських анекдотів. У 1962 році письменник Горацій Сафрін видав у Польщі збірку єврейського гумору «При шабатових свічах». Багато історій звідти пов’язані зі Станиславовом, адже автор прожив тут багато років. Хоч події, описані у наступному анекдоті, відбуваються на Тернопільщині, але напряму стосуються нашого міста, пише Репортер.
«На початку ХХ століття один жид із Бучача був засуджений за махінації із фальшивими векселями. Покарання мав відбувати у Станиславівській в’язниці. І ось з важким серцем та легкою валізою він прямує до вокзалу. Дорогою зустрічає приятеля.
– Привіт, Хаїме! Куди йдеш?
Той важко зітхнув і відповів:
– Йду їхати сидіти».
Comments are closed.