Історія Газета

Легенди Станиславова. Лейб та його останній жарт

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Німецький філософ Людвіг Фейєрбах казав, що гумор переносить душу через прірву і вчить її грати з власним горем.

У міжвоєнному Станиславові жив старий єврей Лейб. Невідомо, чи читав він Фейєрбаха, але слова мислителя були його життєвим кредо, пише Репортер.

Поштівка ілюстративна. З колекції Володимира Шулепіна

Лейб був жебраком, мало цим переймався, називав на «ти» усіх можновладців міста, постійно посміхався і мав чудове почуття гумору. У Станиславові здобув славу вар’ята. За кілька років перед війною Лейб важко захворів і потрапив до єврейського шпиталю, куди безкоштовно приймали убогих. Відчуваючи наближення смерті, він покликав до себе голову кагалу та проповідника синагоги Темпль.

Коли запрошені прибули, Лейб, шмигаючи носом від розпуки, повідав свою останню волю.

«Шановні добродії! Усім відомо, що все життя я просив милостиню, люди кидали мені дріб’язок. Таким чином назбиралося… 500 доларів. Я заховав їх у комині старого будиночку на вулиці Довгій, номер чотири. Тож заберіть їх на якусь добру справу і моліться за мою душу».

Легенди Станиславова. Чим пахнуть кавалеристи?

Почувши це, очільники єврейської громади стрімголов кинулись до виходу. У циліндрах та дов­гих сюртуках двоє поважних чоловіків бігли вулицями міста, аби ніхто їх не випередив.

Перехрестя нинішніх вулиць Тичини і Довгої

Діставшись Довгої вони залізли у комин і довго там копирсались. Зрозуміло, нічого не знайшли, і злі, перемазані сажею, немов два чорти, повернулися додому.

Автор: Іван Бондарев
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.