Старші люди є дуже цікавим джерелом інформації, зокрема краєзнавчої. Франківець Олександр Волков розповів цікаву історію, яка відбулася в нашому місті у так звану епоху застою.
В середині сімдесятих у міськхарчторгу працював такий собі вантажник Ярослав, який постійно вляпувався у халепи через свою любов до випивки. Йому було під сорок, мав компанійський характер, співав у хорі, від роботи не тікав, а що пиячив, то хто без гріха… Десь так у 1976 році Славик добряче накидався на день народження Леніна, 22 квітня. Більшість українців зараз вже й не знає чи не пам’ятає, коли народився той Ленін, і правильно. Але тоді це було серйозно. Ще й зовсім недавно у центрі Франківська з’явився пам’ятник «лідеру», пише Репортер.
Отже, ввечері того дня вантажник Ярослав не надто впевнено крокував площею, аж тут його раптом охопили почуття до нового монумента. Він перейшов на стройовий крок, притиснув руки до швів, а коли проходив повз пам’ятник – повернув до нього голову і заволав «Ура!». Мало того, потім розвернувся, повторив маневр та й заходився марширувати попри Леніна.
Міліція приїхала дуже швидко, Славика забрали до витверезника. А наступного ранку повезли до КДБ:
– Що ви робили біля пам’ятника Леніну?
– Я його страшенно люблю, тож вирішив віддати йому військове вітання.
– Але ж ви були без головного убору…
У відповідь Славик повідомив, що він сержант запасу та ще й чітко процитував уривок зі стройового статуту, де якраз йдеться про виконання військового вітання без головного убору. Через пару хвилин після цього масивні двері будинку на Чекістів, 15 (нині Сахарова) відкрилися і пан Ярослав вилетів звідти зі швидкістю кулі…
Легенди Станиславова/Івано-Франківська. Метод Кіндзельського
З витверезника до міськхарчторгу надійшов «лист щастя» й зі Славика зняли премію. Але КДБ до вантажника жодних претензій не мало.
Фото з архіву Степана Назаренка
