Історія філософії по-гуцульськи: єсність в розумі має тот, хто знає, йика йиго ціль

Новий матеріал із серії “Історія філософії по-гуцульськи” від отця Юзефа Тішнера на порталі Збруч.

Отець Юзеф каже, стаття «про стрічу нашого гуцулского Арістотелєса, а направду то Стася Вінценза зи Слободи Рунгурскої, з Тарасом Дилєтинским з Посічи, про єкого кажут, шо вин нипростий».

Тарас Дилєтинский такіж до тих належів, шо їх до урєдуваня пидштуркували. Але шоби му так фист кортіло урєдувати, то ни мож сказати. Роботи на ґаздівстві було доста, дітва росла, дєдя здав би си в хаті, а ти шє чюжі справи бери си на голу. Прото – хочь-ни-хочь – було тра. Вин водно гадав: “Шукай мудрішого єк ти, а тогди дурнішим ни станеш”. Тай прийшов вин д’нашому гуцулскому Арістотелєсови, аби у йиго мудрість майліпше вслухатиси. Було пополудни. Сіли вни над потоком на Любіжни и разом з Арістотелєсом ноги в воді мочіти зачєли. Таке мочінє ніг то є фист помічне на обіг думки. Тілько ни робіт то на морозі.

Читайте Історія філософії по-гуцульськи: єк душя вириваєси з кіла

Стасьо Арістотелєс зачєв правити: – Твий рід Дилєтинский беретси з того, шо всі діло знают. То значіт, шо кождий з них їкес діло знає. А шоби діло робити, тра слабости чьоло ставити. Слабости є двоєкі. Єдні си хапают розуму, инші – волі. Слабий розум – сліпне. Слаба воля – ни має охоти д’роботі. Той, хто до урєдів беретси, майбирше має розум досконалити. Аби ни був темний. Бо єк тогди той темний людем дорогу ме справ’єти.

На тото Тарас Дилєтинский: – Ає, то ви, нанашку, добре сказали – шоби ни був темний. Єсність в розумі мати! Люде самі зроб’є – єк буде єсно, шо робити тра.

А Стасьо Арістотелєс далі правит так: – Єсність в розумі має тот, хто знає, йика йиго ціль. І то си називає мудрість. Мудрість то таки є, братчіку любий, такий талант, шо позволит тє дивитиси на всьо почерез ціль. Наставси на ціль и шпекулюй залежно вид тої настанови. А пизнати ї можеш – тоту мудрість – вже лиш по одній мові. Дурний говорит и говорит, але ти ни кємиш, шо вин говорит. Перештрикує з їдного на друге. Раз про дерево, раз про жєбу, а раз про корову. Гризота з таким. А най би шє такий учитель трафивси, то ґітий гет відучьит учітиси. Мудрість порєдкує. Дуріскь, єк увалитси – всьо перебараньчєє. Тимунь и кажут – из шмарькатим ни попоїш, а з дурним си ни наговориш.

Читайте Історія філософії по-гуцульськи: як баба Ксантиппа житє хлопови врятувала

А витак перейшов вин ид державі. Єк до політики берешси, то твоя ціль є держава. А держава то шош ціле. Тото ціле з натури си родит. Сама натура впоминає си за державов. Хто жиє поза державов, той є або вопришком, або їкимс богом. А натура нічьо ни чінит без ціли. Ціль натури в державі є справедливість. Ачей тимунь цнота справедливости то пидвалина держави. В державі ціле випережєє частину. А чістинами держави є: ґазди, майстри, жовніри, гендлєрі, мудрагелі и панотці.

Всьо то було єсно и доцитно розибрано. Коли тото слухав, чюв’їс, шо тє порєдок в голові росте. І сегонне, єк приїдете в горби, то на кождім кроци – ци то в лісі, ци в колибі, ци в хоромах, ци коло печі и на грєдці – порєдок у гуцулив уздрите. Памнєтайте: в’ни то мают по Арістотелєсу зи Слободи одідичене.

Переклад Олеся Герасима