Через два роки Галич святкуватиме 1125 років від першої писемної згадки. На Прикарпатті вже міркують про урочистості. Тим часом науковці створили два проєкти, які можуть відкрити нову сторінку життя Галицького замку – свідка тисячолітньої історії міста на Дністрі.
Укрінформ зазирнув у минуле національної пам’ятки і спробував довідатись, яке майбутнє може чекати Замкову гору та скільки коштів потрібно, щоб у Галич таки приїхало мільйон туристів.
Тут треба зазначити, що ініціатива «Мільйон туристів у Галичі» зародилась два роки тому. Аби втілити ідею, яка може значно збільшити надходження до бюджетів усіх рівнів, тодішній голова Івано-Франківської ОДА, а нині прем’єр-міністр України Денис Шмигаль бачив два шляхи: перший – суттєво покращити туристичну інфраструктуру Галича, а другий – привести сюди молодих людей, змінивши Франківську прописку кафедри етнології та археології Прикарпатського національного університету на Галицьку. Втім остання ідея зависла в повітрі, а покращення туристичної інфраструктури і нині залишається на порядку денному галичан.
Лютий ворог короля Данила та його вино
Галицький замок – один із центрів середньовічної Галицько-Волинської держави, він височіє на Замковій, або Галич-горі, висота якої – до 340 м. Саме звідси відкриваються неймовірні краєвиди: усміхаються хатинки прилеглих сіл, височіють давні храми Крилоса (село на місці давнього Галича, – ред.) та виблискують дві ріки – Лімниця і Дністер. Остання кілька століть тому була настільки повноводною, що сюди заходили кораблі з найрізноманітнішим крамом. З висоти Замкової гори всебічно проглядається навколишня територія, вочевидь, це й стало вирішальним у середньовіччі, коли тут уперше звели фортифікаційні споруди. Нині учені припускають, що вони були дерев’яними й у першій третині ХІІІ століття належали боярину Судиславу.
«Це був особистий і, мабуть, найлютіший ворог короля Данила, який постійно намагався не допустити його до влади. Тобто, боярин Судислав прагнув визнавати владу угорських королів і навіть підтримувати їхню династію – галицького короля Коломана, але за жодних обставин не пустити сюди Данила Романовича. І ось, після чергової спроби князя Данила здобути Галич, воїни з півночі, з боку сучасного Львова, перейшли річку Дністер і таки здобули Судиславів двір, який, імовірно, розташовувався на цьому пагорбі», – розповідає та вказує напрямок руху королівського війська з Замкової гори завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук Андрій Стасюк.
За його словами, жадаючи повної перемоги на цій землі, воїни Данила, які рухались далі до Крилоса, таки зупинились на певний час. Найперше, у Судиславому дворі військо Данила знайшло багато списів. Та зупинку пояснюють іншим трофеєм – винними погребами.
Читайте: “Велика реставрація” на Прикарпатті. Як Галицький замок відновлюватимуть за гроші держави
«Очевидно, вино зробило свою справу, і військовий напад призупинили. Так зазначають літописці. Треба розуміти, що в Галицькому князівстві ХІІІ століття вино було дорогим продуктом, бо виноградників тут не вирощували через холодніший клімат. Є припущення, що Судислав у Галичі контролював порт, торгівлю, а тому й прагнув, щоб ці землі належали угорській владі, яка б не торкалась його боярських справ. Сильного князя місцеве боярство у Галичі однозначно не чекало», – зазначає Андрій Стасюк.
Він розповідає, що у 1241 році Галич постійно штурмувало монголо-татарське військо, яке прагнуло попри все рухатись у Європу через Карпати. Є свідчення, ніби Галич був повністю спалений і знищений. Втім, археологи, каже Андрій Стасюк, таку версію не надто підтримують, бо ні слідів повного спалення, ні великої кількості татарських стріл тут не знаходили.
Більше читайте на сайті Укрінформу.
Comments are closed.