Після звільнення Станіслава у 1944 році була створена спеціальна комісія «по розслідуванню звірств німецько-фашистських загарбників». У першу чергу цих звірств зазнало єврейське населення.
У протоколах допитів свідки розповідають про масові розстріли, побиття, знущання. А покази Герша Ароновича Карпена, який працював пекарем, узагалі страшно читати. Він пише: «На території гетто був будинок сиріт, в якому перебували близько 30 діточок. І ось у березні 1943 року приїхали автомашини з німцями, прізвища яких мені невідомі. Увійшовши у будинок, вони почали кидати дітей у мішки, після чого зав’язували їх та кидали у вантажівку. Навантаживши повну машину, їх везли на ріку, що біля млина Гоголя. Там кидали у воду, топили. Коли дитина помирала, її звідти витягували та кидали в яму.
Розстрілювати дітей німці не хотіли. Вони казали, що шкода витрачати на них набої».
Фото з архіву Івано-Франківського рабина Мойше-Лейб Колесника
