У рейтингу Transparency International Івано-Франківськ – найбільш інвестиційно привабливе місто України. За версією агентства «Євро-Рейтинг» місто замикає трійку лідерів, пише “Репортер“.
Скоріш за все, дані різняться через різну методику оцінювання. У будь-якому разі показники високі, а результати?
Допоможе сайт
Минулого року Івано-Франківськ став лідером у рейтингу прозорості інвестиційного сектору серед українських міст. Його розробляла антикорупційна організація Transparency International Україна. Оцінку складали на основі 17 індикаторів. Зокрема перевіряли наявність антикорупційних програм, кредитний рейтинг міста, об’єкти для інвестування, програми підтримки бізнесу і т. д. Франківськ набрав 15 балів із 20. Аби отримати максимальну оцінку, місту рекомендували: «впровадити електронні аукціони, підключитися до платформи ефективного регулювання, опублікувати чинні регуляторні акти на data.gov.ua та включити підприємців до членів виконкому».
«Рейтинг складається з пунктів, за які відповідають різні управління. Наприклад регуляторними актами, у більшості випадків, займається управління економіки, – розповідає начальник управління інвестиційної політики Ігор Попадюк. – Один із напрямків, за які ми відповідали, – наявність інвестиційного сайту. Портал двомовний, тобто є українська та англійська версії, та максимально простий для інвестора. В принципі, у цьому рейтингу наш сайт був визнаний найкращою практикою».
За словами Попадюка, на сайті інвестор може знайти всю необхідну інформацію про індустріальну галузь, стартапи та експортерів. Також є карта, де позначені місцеві підприємства, вільні земельні ділянки й виробничі площі.
«Для того, аби не збирати паперові документи в одну купу, а потім пересилати їх емейлом інвестору, ми розмістили їх на інтерактивній мапі і відправляємо одним лінком», – пояснює Ігор Попадюк.
Ставка на місцевих
Нині у Франківську є три компанії з переважною часткою іноземних інвестицій: ТОВ «Електролюкс Україна», ДП ВО «Карпати» та ТОВ «Імперово Фудз». Раніше у цьому переліку ще була «Тайко електронікс», але у травні завод оголосив про закриття.
«Ми повинні розуміти, якщо до нас приходить зовнішній інвестор, то він приходить з конкретною ціллю – заробити кошти за певний період часу, – говорить Ігор Попадюк. – Це дуже чіткий розрахунок. Такі компанії, як «Тайко електронікс», Leoni чи Electrolux, дивляться, чи їм вигідно ставити завод на наступні 15 років, чи ні».
Якщо інвестор втрачає вигоду, то просто переводить виробництво до іншої країни. Розраховувати на такого інвестора – короткострокова стратегія, каже Попадюк. Натомість, на його думку, Франківську потрібна довгострокова стратегія, наприклад, ставка на малий і середній бізнес, який працює на експорт.
«Недавно в нас була зустріч з виробниками меблів, – розповідає Ігор Попадюк. – Ми домовились, що підтримаємо проведення їхнього форуму на «Промприладі». Меблевики мають об’єднатися для того, аби збільшувати виробництво, експортувати продукцію, збільшувати кількість робочих місць. Зі свого боку місто може запропонувати їм комфортні умови для розвитку, відсутність тиску контролюючих органів та допомогу в об’єднанні».
Разом з тим відмовлятися від іноземного інвестора ніхто не збирається. Управління інвестиційної політики підготувало ініціативні листи українською, англійською та польською мовами, їх відправили у понад 500 польських і німецьких фірм.
«Там ми описуємо інвестиційний сайт, ІТ-кластер, концепцію приватного індустріального парку Arkan, – каже Попадюк. – Чому так? Ми бачимо перелокацію виробництва на Схід. Ми знаходимось у конкурентоспроможному середовищі, куди можуть прийти інвестори, які раніше розміщали своє виробництво в Польщі, Угорщині, Румунії».
Однак на масштабні виробництва наразі не розраховують, адже в місті бракує землі.
«У нас є невеликі ділянки, які розкидані по місту, – розповідає Попадюк. – У Хриплинській промзоні є 2-4 гектари. Там є газ, світло, вода, каналізація. Але немає дорожньої інфраструктури, такої, як би хотів інвестор, і це потребує великих капіталовкладень. Також немає єдиної земельної ділянки, яку б ми могли відвести під індустріальний парк. Думаю, після об’єднання територіальних громад, коли до нас включаться навколишні села, земля з’явиться».
Плани є – грошей нема
Крім того, місто працює з грантами, адже є чимало європейських програм. Так, на Прикарпатті реалізуються три транскордонні: Польща-Білорусь-Україна, Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна, Україна-Румунія, та одна траснаціональна – Дунайська. Саме в рамках Дунайської програми Франківськ мав отримати 218 тисяч євро на проєкт у Вовчинецьких горах, але грошей поки нема.
«Наразі ми стикнулися із проблемою, – каже Попадюк. – В рамках угоди спершу ми мусимо витратити свої гроші, потім нас має перевірити держаудит, далі перевіряє аудит європейський, і аж після того нам повертають кошти. Але щоб ми пройшли першу лінію контролю, Мінрегіонбуд мав прийняти відповідні процедури. Нині це питання гальмують. І якщо європейцям кошти за програмою надходять кожні пів року, то ми отримаємо їх значно пізніше».
Інший проєкт, уже в рамках програми Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна, передбачає встановлення 19 електрозаправок. За словами Ігоря Попадюка, нині він на стадії підписання партнерської угоди.
«У вересні маємо підписати угоду і з жовтня почати реалізовувати проєкт, – говорить Попадюк. – Під електрозаправки визначили три локації. Перша – це «Промприлад», як точка креативної економіки. Друга, транзитна, на Калуському шосе, біля ВО «Карпати». І третя, скоріш за все, буде десь в центрі. Ми зараз з обленерго обговорюємо можливість встановлення, потрібно підготувати пакет документів».
Третій проєкт будуть реалізовувати в рамках програми Україна-Румунія. Івано-Франківськ має отримати 1,3 млн євро на створення дата-центрів.
«Будемо створювати серверні, які управлятимуть всією інформацією з відеокамер, та зводити аналітичну інформацію з різних служб, – пояснює Ігор Попадюк. – До кінця року маємо підготувати технічні документи, стратегію – прописати, як ми будемо працювати з партнерами. Попередній пакет документів буде напрацьований до кінця серпня, потім ми маємо провести ще одну робочу зустріч, проаналізувати напрацювання».
А от історія зі створенням коворкінгу для ІТ-спільноти – iHUB на Гординського, 10 затихла. У 2016 році місто передало будівлю в оренду норвезькому інвестору. Це пам’ятка архітектури, тому там багато нюансів. За попередньою домовленістю місто мало відремонтувати дах, третій поверх і мережі. Дах зробили, а от iHUB-ом навіть не пахне.
Газета «Репортер» з 1 липня по 30 листопада 2019 року бере участь у проєкті «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та «Європейською правдою». Окремі думки, висловлені у статтях, підготовлених в рамках проекту, є особистою позицією авторів газети і жодним чином не відображають точку зору Європейського Союзу.
