Пенсії військових: що не так з нинішнім законодавством і що буде далі

До великої війни мало хто задумувався над соціальною та пенсійною підтримкою військових. Спеціальний закон, що регулює пенсії для військових, ухвалили в перший рік Незалежності. Й за три десятиліття він перетворився на спосіб надання соціальних привілеїв для “обраних” силових структур. Наразі йому бракує соціальної справедливості щодо тих військових, які жертвують власним життям і здоров’ям.

Соціальні та пенсійні гарантії держави для військових та силовиків наразі неспівставно великі з можливостями бюджету. Особливо, зважаючи на масштабну демографічну кризу, пише ЕП.

Як це працює

Пенсії військовослужбовців регулює окремий закон, прийнятий у 1992 році. Ним встановлені особливі умови розрахунку, а також пільгові вимоги щодо стажу та віку виходу на заслужений відпочинок.

За 30 років у закон понад 80 разів вносили зміни. У цьому процесі пільгові умови поширили не лише на військових, а й на співробітників цілої низки силових органів.

Серед них:

• Національне антикорупційне бюро;
• Служба судової охорони;
• Управління державної охорони;
• Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації;
• Служба безпеки України;
• Державна інспекція техногенної безпеки;
• Державна прикордонна служба;
• Державна служба з надзвичайних ситуацій;
• Державна кримінально-виконавча служба;
• Податкова міліція;
• Бюро економічної безпеки та інші.

Загалом, відповідно до закону, військовослужбовці можуть отримувати пенсії у трьох випадках:

• за вислугу років (аналог “цивільної” пенсії по віку);
• у разі настання інвалідності;
• у разі загибелі (пенсію отримуватимуть близькі родичі).

Крім регулярних пенсійних виплат, військові та їхні родичі можуть отримувати ще й одноразові виплати. Проте, як правило, ці виплати регулюються вже іншими законами та постановами уряду.

Розмір пенсій військових розраховується у відсотках від грошового забезпечення (ставка та надбавки), яке вони отримували на момент настання права на пенсію. А для цивільних – від середнього розміру зарплати майбутнього пенсіонера за весь час, який він працював офіційно.

Читайте: Безвісти зниклими вважають 7 тисяч українських військових

Держава встановлює обмеження розміру для деяких видів пенсій військових. Однак існує і загальне правило, що максимальний розмір виплат не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність – у 2023 році це 20930 грн на місяць.

Пенсії за вислугу років

Військовослужбовці або працівники згаданих вище силових структур можуть отримувати пенсію за вислугу років у кількох випадках:

• якщо мають вислугу 25 років і більше (не залежно від віку), то можуть отримати пенсію у розмірі 65% від свого грошового забезпечення (50% за 20 років вислуги років плюс по 3% ще за кожен рік);
• якщо їм виповнилося 45 років і вони мають 25 років страхового стажу (з яких мінімум половину становить військова служба або служба у силових структурах). В такому випадку вони отримуватимуть 50% від грошового забезпечення “плюс” по 1% за кожен додатковий рік понад 25 років стажу.

Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не може бути меншим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2093 грн), а максимальний – 70% від грошового забезпечення. Для військових, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи зробили виняток – до 100%.

Участь у бойових діях у воєнний час зараховується до вислуги років за пільговою схемою: місяць служби рахується як три місяці вислуги. Тому такі військовослужбовці зможуть вийти на пенсію ще раніше.

Крім регулярних виплат, військові можуть отримати ще й одноразову.

Її розмір залежить від вислуги років: 50% від щомісячного грошового забезпечення за кожен рік вислуги. Наприклад, при виході на пенсію після 25 років служби можна одноразово отримати 12,5 щомісячних зарплат.

Право на одноразову виплату мають і мобілізовані після звільнення. Вони отримають по 4% грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25% місячного грошового забезпечення.

Більшість пільг щодо пенсії за вислугу років поширюються лише на кадрових військових або працівників силових органів.

Читайте: Великодній обмін полоненими – додому повернули 130 захисників

Натомість, мобілізовані у цьому разі мають набагато менше переваг. Однією з таких є право учасників бойових дій (незалежно від того, військові це чи ні) на ранній вихід на пенсію: чоловікам у 55 років, а жінкам — у 50 років.

Пенсії по інвалідності

Ці пенсії військових розрізняють залежно від причин, за яких настала інвалідність. Їх розмір залежить від групи інвалідності та вимірюється у процентах від грошового забезпечення, яке той отримував.

Перший вид – пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок війни. Мова про поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті тощо.

Розміри таких виплат складають:

• 1 група інвалідності – 100% грошового забезпечення (але не менше 5025 грн);
• 2 група інвалідності – 80% грошового забезпечення (але не менше 4610 грн);
• 3 група інвалідності – 60% грошового забезпечення (але не менше 4396 грн).

Другий вид – пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з війною.

Розміри таких виплат складають:

• 1 група інвалідності – 70% грошового забезпечення (але не менше 4605 грн);
• 2 група інвалідності – 60% грошового забезпечення (але не менше 4396 грн);
• 3 група інвалідності – 40% грошового забезпечення (але не менше 4186 грн).

Військовий отримуватиме цю пенсію у разі, якщо інвалідність настала під час служби та 3 місяців по її закінченню чи пізніше, але за умови, що її спричинила травма чи захворювання, отримані під час служби.

Крім пенсійних виплат, військові, які отримали інвалідність під час несення служби, отримують ще й одноразові виплати. Їх розмір складає: у разі отримання інвалідності 1 групи – 400 прожиткових мінімумів (1,073 млн грн), 2 групи – 300 (805,2 тис грн), 3 групи – 250 (671 тис грн).

Пенсії по втраті годувальника

Їх отримують близькі родичі військовослужбовця, який загинув або зник безвісти під час бойових дій. Зокрема, право на ці пенсії мають неповнолітні діти, непрацездатні батьки, дружина або чоловік.

Розмір пенсії по втраті годувальника залежить від причин загибелі та кількості неповнолітніх дітей.

Читайте: Мамі загиблого бійця Артура Піруса вручили його медаль «За заслуги перед Прикарпаттям»

Повнолітнім утриманцям тих військових, які загинули під час війни, держава виплачує по 70% їхнього грошового забезпечення. Стільки ж виплачується на неповнолітню дитину, але якщо дітей двоє і більше, то розмір пенсії на кожну з них складе по 50% від грошового забезпечення.

Наприклад, на родину військового, яка складається з дружини, матері та двох неповнолітніх дітей, держава виплачуватиме 240% грошового забезпечення (по 70% дружині та матері і по 50% кожній дитині).

Якщо ж військовий загинув не внаслідок бойових дій, держава виплачує по 30% від його грошового забезпечення на кожного близького родича, для якого доходи такого військовослужбовця були основним джерелом засобів для існування.

Мінімальний розмір пенсії по втраті годувальника складає 2 прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність – 4186 грн на місяць.

Крім пенсії по втраті годувальника, родичі військових та мобілізованих, які загинули під час великої війни, отримують 15 млн грн одноразової допомоги. Цю суму розподіляють на рівні частини між близькими родичами загиблого. На ці кошти не можуть претендувати родичі військового, які проживають у рф чи білорусі.

Проблеми пенсійного забезпечення військових

Законодавство про пенсії та виплати військовим ухвалювали ще у 1990-х і воно аж ніяк не було розраховане на нинішні масштаби бойових дій. Ті зобов’язання, які країна взяла на себе ще у мирний час, наразі можуть стати непідйомним тягарем для її фінансової системи.

Не дивно, що в уряді активно працюють над реформою пенсійного забезпечення військовослужбовців, аби зробити систему більш справедливою, сталою та підйомною для держави. Останнє особливо актуальне в контексті демографічної кризи та майбутньої фінансової спроможності Пенсійного фонду.

Є низка ключових проблем та ризиків, які наразі існують у системі пенсійного забезпечення колишніх силовиків та військових та які непублічно обговорюються в уряді.

Відповідно до чинного законодавства, держава зобов’язана підвищувати пенсії військовим пенсіонерам не лише під час проведення загальної індексації, але й у разі, якщо зростає розмір грошового забезпечення тих військовослужбовців, які продовжують служити.

Тобто щоразу, коли держава мотивує захисників більшим грошовим забезпеченням, вона автоматично підвищує виплати для пів мільйона пенсіонерів колишніх військових та працівників силових структур.

Як наслідок, в уряду звужуються можливості для підвищення зарплат в армії.

Адже кожне таке рішення призводить до зростання видатків Пенсійного фонду, профінансувати які в умовах війни дуже складно.

Загалом у 2022 році держава витратила на пенсії колишнім військовим та силовикам 58,3 млрд грн. Проте ці видатки могли бути набагато більшими, адже уряд не проводив індексації військових пенсій у зв’язку зі зростанням грошового забезпечення. Деякі військові пенсіонери, розуміючи це, намагалися через суди отримати більші пенсії. І вони ці суди вигравали. Наразі загальний борг держави за такими справами сягає близько 22 млрд грн, – пояснює ЕП співрозмовник у Мінсоцполітики.

“Деякі екссиловики часто отримують довідку із своїх колишніх місць роботи про розміри грошового забезпечення, і потім на їхній підставі оскаржують в суді нові розміри пенсій, а також не отримані кошти за попередні періоди”, – скаржиться один з обізнаних урядовців.

Ще один наслідок такої системи полягає у тому, що найбільше від неї “виграють” не колишні військові, а колишні працівники силових структур.

Так, за даними Мінсоцполітики, які є у розпорядженні ЕП, у липні 2022 року середня пенсія військових складала 9117 грн, в той час, як у колишніх працівників Управління держохорони – 12300 грн, Служби судової охорони – 14220 грн, а НАБУ – 20270 грн.

Військові, які отримали інвалідність, та їхні близькі мають значні потреби у державній підтримці. Часто вони потребують встановлення дороговартісних протезів, проведення дорогих операцій та реабілітації. Усе це потребує значних витрат, які, зрештою, лягають на плечі родичів такого військовослужбовця.

Розмір одноразової виплати військовому, який на службі отримав інвалідність, може бути у 15 разів меншою, аніж виплата родичам військового, що загинув.

Поточна система пенсійного забезпечення військових не була готова до масштабних бойових дій.

Адже зараз у боях щодня травмуються, отримують інвалідність та гинуть люди. Через це держава недофінансовує видатки на користь тих військових та членів їхніх родин, які мають значні фінансові потреби, пов’язані з лікуванням.

Окремої уваги заслуговує бюрократичний процес оформлення інвалідності чи втрати працездатності військовослужбовців, який, попри обіцянки урядовців, залишається занадто обтяжливим та довгим.

Можливість раннього виходу на пенсію, яку військовим та учасникам бойових дій надає закон, може потенційно призвести до скорочення робочої сили та зростання кількості отримувачів соціальних допомог.

При чому, пільговий вік виходу на пенсію (45 років) мають не лише кадрові військовослужбовці та працівники силових структур, але й усі, хто брав участь у бойових діях.

Потенційно йдеться про сотні тисяч людей, які зможуть вийти на пенсію на 10 років раніше, аніж цивільні.

Демографічна ситуація в Україні була складною ще до початку великої війни. Народжуваність була набагато меншою, аніж необхідно для повноцінного відтворення населення. При цьому, кількість отримувачів пенсій була навіть дещо вищою, аніж кількість тих, хто платив внески до Пенсійного фонду.

Після 24 лютого 2022 року ситуація погіршилася, адже з країни виїхали мільйони жінок працездатного віку, і, що важливіше – дітей.

Ситуація ускладнюється й тим, що видатки на пенсії як колишнім військовим, так і родичам загиблих захисників, прив’язані до грошового забезпечення армійців. І вони щоразу зростатимуть.

Як це працює за кордоном

Велика війна за своїми масштабами та жорстокістю не має аналогів у відносно недалекому минулому. Через це у світі майже не існує країн, у яких Україна могла б взяти успішний приклад у питаннях пенсійного та соціального забезпечення своїх захисників.

Проте є низка неуспішних прикладів, зокрема країн Балканського півострова.

Після виснажливих воєн 1990-х років нові незалежні держави пообіцяли учасникам бойових дій щедру підтримку та пільги щодо раннього виходу на пенсію.

Зокрема у Боснії та Герцеговині, де у бойових діях брали участь близько 425 тисяч осіб, владі зрештою довелося ухвалювати непопулярні рішення та скасовувати частину пільг для ветеранів війни, що у підсумку призвело до хвилі невдоволення та протестів.

Серед пільг, які Боснія пообіцяла ветеранам було пільгове зарахування років військової служби у стаж (рік за два) та вихід на пенсію раніше ніж цивільні. Більшими, аніж у цивільних, були й пенсії військових.

Як наслідок, у першій декаді 2000-х років державні видатки на ветеранські пенсії сягнули 2,5-3% ВВП Боснії та Герцеговини, а на початку 2010-х держава зіткнулася з потоком “ранніх” військових пенсіонерів: у 2011 році таких було близько 10% від усіх пенсіонерів країни.

Основне навантаження по виплаті військових пенсій лягло на загальну систему, тому у суспільстві наростала соціальна напруженість: через необхідність платити високі пенсії багатьом ветеранам уряд Боснії був обмеженим у можливостях підвищувати виплати цивільним пенсіонерам.

З аналогічними проблемами зіткнулися практично всі країни, які утворилися після розпаду колишньої Югославії. Наприклад, Єврокомісія визнала хорватських ветеранів війни за незалежність “привілейованою категорією”, адже розмір їхніх пенсій вдвічі перевищує розмір пенсій решти пенсіонерів.

Через корупцію у Косово кількість військових пенсіонерів вдвічі перевищила кількість партизанів Армії визволення, які власне і брали участь у бойових діях.

У Сербії ситуація діаметрально протилежна: там уряд не надає підтримки всього 350 тисячам колишнім учасникам бойових дій.

Балканський досвід вказує на те, що уряду необхідно завчасно розробити модель підтримки ветеранів, яка була б соціально справедливою та виходила із фінансових можливостей держави.

Прикладом такої політики є один з видів виплат у США.

Зокрема, там пенсію по втраті годувальника виплачують дружині або чоловіку загиблого ветерана та їхнім дітям залежно від розміру власного капіталу такої родини (включає оцінку вартості нерухомого та рухомого майна).

Відповідно до дослідження KSE, розвинені країни пропонують широкі пакети соціальної підтримки ветеранам та членам їхніх родин. При цьому, їх розмір зазвичай вищий, аніж у цивільних пенсіонерів. Та навіть у найбільш розвинених державах уряди час від часу переглядають пакети соціальної підтримки.

Що далі

Над зміною моделі пенсійного забезпечення військових розмірковують і в українському уряді. Для цього там вивчають як іноземний досвід, так й оцінюють фінансові можливості країни виконувати зобов’язання.

Наразі остаточного бачення того, якою саме буде ця реформа в уряді немає. Водночас джерела ЕП у керівництві одного з дотичних до реформи міністерств вказують на такі основні напрямки змін:

• Зміна принципів, за якими розраховуються розміри виплат тим, хто вже на пенсії. Ймовірно, їх “відв’яжуть” від грошового забезпечення військових, а при призначенні нових пенсій за вислугу років враховуватимуть участь у бойових діях. Це зробить систему пенсійного забезпечення більш справедливою та усуне тиск пенсій на рішення командування щодо підвищення грошового забезпечення війська.

Однозначно можна сказати, що пенсійне та соціальне забезпечення тих військових, хто бере участь у бойових діях має бути значно вищим, ніж у тих військових, хто наразі знаходиться в тилу, – погоджуються з урядовцями у Київській школі економіки.

• Держава стимулюватиме ветеранів працювати, особливо в умовах, коли необхідно відбудовувати країну. Увагу надаватимуть освітнім програмам та програмам з перекваліфікації. Стимулюватимуть працевлаштування людей з інвалідністю. Ймовірно, переглянуть деякі пільгові умови віку виходу на пенсію.
• Запровадження пільгових накопичувальних пенсійних програм для військових, які мають стати додатковим джерелом їхніх доходів у майбутньому. Такі програми, зокрема, діють в Ізраїлі, де держава гарантує таким вкладенням мінімальну дохідність у щонайменше 5,15% річних.

Хай там як, проте під час проведення реформи пенсійного забезпечення військових державі необхідно зважати не лише на свої фінансові можливості, але й на настрої самих військовослужбовців.

Останні заплатили та продовжують платити найвищу ціну за те, аби ця держава продовжувала існувати.

Читайте: Рідні загиблого Дмитра Кіндрата просять присвоїти йому звання Героя України – петиція