Дедалі більше південнокорейських жінок вирішують не одружуватися, не мати дітей і навіть не вступати у стосунки з чоловіками. Народжуваність тут найнижча у світі – отже, якщо щось не зміниться, населення цієї країни різко зменшиться, пише ВВС. кореянки
“Я не планую мати дітей – ніколи, – каже 24-річна Джан Юн-Хва з якою журналісти розмовляють у “хіпстерській” кав’ярні у центрі Сеула. – По-перше, я не хочу мучитися під час пологів. По-друге, це погано позначиться на моїй кар’єрі”.
Як і багато інших молодих професіоналів на надзвичайно конкурентному ринку праці у Південній Кореї, Юн-Хва, яка малює веб-комікси, доклала багато зусиль, щоб досягти свого нинішнього положення, і не бажає, щоб її каторжна праця пішла коту під хвіст.
“Мені не потрібна сім’я. Краще я збережу незалежність – житиму сама і втілюватиму свої мрії у життя”, – каже вона.
Юн-Хва – не єдина молода кореянка, яка вважає кар’єру та родину взаємовиключними. Хоча у країні є закони, що забороняють дискримінацію вагітних жінок, а також тих, які потенційно можуть завагітніти, на практиці цих законів не дотримуються, кажуть профспілки. Цю проблему потужно ілюструє приклад Чхе Мун-Чон, мешканки одного із західних передмість Сеула. Коли вона повідомила керівнику, що чекає на дитину, то наразилася на дуже агресивну реакцію.
Читайте: Робота мрії – на грецький острів потрібен доглядач котів (ВІДЕО)
“Мій начальник сказав: “Коли у тебе буде дитина, це буде твій пріоритет, а компанія опиниться на другому місці. Чи зможеш ти взагалі працювати? Він повторював це питання знову і знову”, – згадує жінка.
На той час Мун-Чон працювала бухгалтером з податкових питань. Якраз почалася найгарячіша пора, і начальник навалив на неї ще більше роботи – а коли вона пожалілася, сказав, що їй бракує відданості. Врешті-решт, конфлікт сягнув критичної точки.
“Він кричав на мене. Я сиділа у кріслі і раптом від усього того стресу мене почало трясти. В голові запаморочилось, я не могла відкрити очі, – пригадує Мун-Чон, нахмурюючи відкрите чоло у веснянках. – Співробітник зателефонував у швидку, і мене забрали в лікарню”.
Лікарі сказали, що стрес викликав у Мун-Чон перші ознаки викидня. Вона тиждень лежала на збереженні, і вагітність вдалося врятувати. Коли Мун-Чон повернулася на роботу, начальник почав робити все можливе, щоб підштовхнути її до звільнення. За її словами, подібні ситуації – не рідкість.
“Сьогодні жінки дуже хвилюються, коли вагітніють, і довго обмірковують, як краще повідомити про свою вагітність на роботі. Багато хто з моїх знайомих не має дітей і не планує мати”, – каже вона.
Читайте: Бездомний програміст почав роздавати резюме і отримав 200 запрошень на роботу
За останні 50 років, Південна Корея пережила неймовірне відродження і перейшла з категорії “країн, що розвиваються” до найуспішніших країн світу; вважається, що цим вона завдячує культурі працьовитості, роботі допізна й відданості роботодавцям. Та роль жінок у цьому відродженні часто не помічають, каже Юн-Хва.
“Економічний успіх Кореї значною мірою залежав від низькооплачуваної праці на фабриках, переважно жіночої, – каже вона, – а також від піклування, яке жінки надавали своїм родинам і яке дозволяла чоловікам зосереджуватися на роботі”.
Нині жінки дедалі частіше виконують роботу, яка раніше вважалася “чоловічою”, на керівних посадах та у різних професіях. Утім, попри швидкі соціальні та економічні зміни, ставлення до різних статей змінюється повільно.
“У цій країні очікується, що жінка буде надійним тилом і підтримкою для свого чоловіка”, – каже Юн-Хва.
Ба більше, додає вона, жінки зазвичай беруть на себе роль доглядальниць, коли виходять заміж.
“У багатьох випадках, навіть якщо жінка працює, коли вона одружується і народжує дітей, виховання розглядається як майже винятково її обов’язок, – каже вона. – Її також просять дбати про свекрів, якщо ті хворіють”.
Читайте: Джон Макафі пообіцяв 100 тисяч доларів кожному, хто залізе в його криптогаманець
Південнокорейські чоловіки витрачають на неоплачувану роботу, таку як догляд за дітьми, в середньому 45 хвилин на день, тоді як жінки – у п’ять разів більше, говорить статистика Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
“За характером, мені не підходить роль помічниці, – каже Юн-Хва. – У мене є власне життя”.
Її не цікавить не лише шлюб – вона не хоче навіть зустрічатися з чоловіками. Одна з причин – це ризик стати жертвою “порнопомсти”, яка, за її словами, “дуже поширена” у Кореї. Крім того, її непокоїть можливість домашнього насильства. Минулого року Корейський інститут кримінології опублікував результати опитування, у якому 80% респондентів-чоловіків визнали, що проявляли насильство або жорстокість в особистих стосунках. У відповідь на моє запитання про те, як корейські чоловіки сприймають жінок, Юн-Хва відповідає коротко й різко: “Як рабинь”.
Неважко побачити, як це позначається на народжуваності. Коефіцієнт шлюбності у Південній Кореї наразі найнижчий за всі часи, відколи ведуться записи, – 5,5 шлюбів на 1000 громадян на рік (у порівнянні з 9,2 у 1970 році), а діти дуже рідко народжуються поза шлюбом.
Читайте: Про порятунок дітей та їх тренера з печери Таїланду знімуть фільм
Щодо коефіцієнта фертильності (кількості дітей на одну жінку), тут Південна Корея розділяє найнижчу сходинку з Сінгапуром, Гонконгом і Молдовою. У всіх цих країнах він дорівнює 1,2, за даними Світового банку, тоді як рівень відтворення – показник, необхідний, щоби населення країни не зменшувалось – становить 2,1. Ще один фактор, який зупиняє корейців від народження дітей, – витрати. Хоча державна освіта безкоштовна, висока конкуренція у навчанні вимагає, аби батьки наймали репетиторів, а їхні послуги недешеві. Усе це разом призвело до появи у Південній Кореї нового соціального явища – “покоління сампо”. “Сампо” означає відмовитися від трьох речей – романтичних стосунків, шлюбу та дітей.
Зухвала і незалежна, Юн-Хва каже, що не “відмовилась” від цього, а просто обрала інший шлях. Вона не уточнює, чи взагалі не вступатиме в сексуальні стосунки, чи віддає перевагу жінкам. Проте варто поговорити з корейцями старшого віку, і ви відчуєте різку відмінність у поглядах. Вони вважають таких людей, як Юн-Хва, індивідуалістами та егоїстами.
Я зав’язав розмову з трьома жінками віком за шістдесят, які прогулювались біля струмочка в одному з парків у центрі Сеула. Одна з них розповіла, що має трьох дочок “за сорок”, та всі вони бездітні.
“Я нагадую їм про патріотизм, про обов’язок перед країною – і, звісно, мені б хотілося, щоби вони продовжили наш рід, – каже вона. – Але вони вирішили цього не робити”.
“Так, має бути відчуття обов’язку перед країною, – підтримує її подруга. – Ми дуже занепокоєні низькою народжуваністю у Кореї”.
Втім, Юн-Хва та її сучасники – діти глобалізованого світу – не вважають такі аргументи переконливими. Коли я переказую їй цю думку,- якщо вона та її сучасники не матимуть дітей, корейське суспільство вимре,- вона відповідає, що туди йому й дорога. Настав смертний час суспільства, де домінують чоловіки.
“Нехай помре! – каже вона і переходить на англійську. – Must die!”
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.